Пригоди Ліари завдовжки три місяці роботи закінчилися. Чи помре хтось наприкінці — дізнаєтесь у книзі)) А поки нагадаю наших героїв

(Ліара та Мейсі)

(Ліара)

(Еліас)

(Георгин)

(Дерек та Еліас)

✨✨✨

“— Убий. — Пішов холодний наказ.

Ліара підвела очі. Цей голос... Звичайно, не вічно плаксива слабачка-мати. Богиня Рангда. І Бог Ліам.

Все випробування транслювалося по величезному кристалу спостереження. Кожен глядач на арені бачив, що відбувається в лабіринтах з живої огорожі. Але коли з'явився Морок... Боги миттєво сховали трансляцію від натовпу й телепортувалися всередину.

Твар виповзла з темряви. Вони давно її відчували. Але зараз побачили на власні очі.

— Ні! — скрикнула Ліара, відкидаючи тремтячу руку Ліліт. Схопилася на ноги, все ще притискаючи долоню до ниючого ребра, і кинулася до Морока. — Ні! Тату! Папа... — Очі запливли сльозами.

Ці уроди — її родина. Слабка, безпорадна донька богів без дару вічного життя — мати. Холодні боги, що грають чужими долями — дідусь і бабуся. Зло, сплетене з пітьми — батько. І вона, сирота посеред усього цього.

Раніше Ліара не хотіла знати, хто вона й звідки. Але, побачивши теплу родину Томаса, раптом відчула палку потребу. І це вийшло... огидно.”

✨✨✨

Володарка осіннього вітру

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”