«О, дзеркало зламане, візьми мою тінь,
Де кров — там прокляття, де троянда — там біль.
Вино — як обітниця, попіл — як гріх,
Воскресни, о духу, з безодні і снів…»

☠️Про небезпеку виклику духів з потойбіччя

Кажуть, що ніч — це тінь дня. Є ночі, коли темрява стає глибшою за безодню, а дзеркала — дверима, які краще не відчиняти. Особливо, якщо ви романтична душа з любов’ю до червоних свічок, латинських заклинань і винних плям у формі пентаграм.

Викликати духів — це як писати листа в пекло без зворотної адреси. Ви можете чекати відповіді, але не факт, що вона буде ввічливою. Духи, як правило, не мають манер. Вони не питають, чи ви готові. Вони просто приходять. І якщо ви сподівались на ніжну бесіду з прабабусею, приготуйтеся до того, що замість неї з’явиться пані з порожніми очима, яка шепоче прокляття на старослов’янській.

Звісно, атмосфера — це все. Чорна скатертина, черепи, кристали, квіти та дзеркало з вензелями… Але пам’ятайте: чим естетичніше ваш вівтар, тим більше шансів, що дух вирішить залишитися. Назавжди. У вашому домі. У вашому сні. У вашому бокалі вина.

Тож перш ніж малювати зірку на дзеркалі, подумайте: чи готові ви до гостя, який не знає слова «прощавай»?

Новий розділ містично-романтичного фентезі "Їх розлучила смерть" читайте за посиланням  ʕ☆ᴥ ~ʔ 

Розділ 9. По ту сторону дзеркального скла