В голові було значно краще!

Мабуть, одна з найбільш прикрих для мене речей у письменництві це різниця між сценою у голові й тією ж сценою на сторінці. Вони наче близнюки, тільки одного з них плекали і пестили, а іншого - пережував і виплюнув лінивець.

Часом дуже хочеться просто підключити до мозку USB і натиснути експорт.

Це мій біль на останній тиждень. Бувають дні, коли ти пишеш, аж дим з вух йде. А буває от як зараз)))

 

Сподіваюся, у вас був кращий тиждень!  ✨ 

 

 

 

10 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталя Дотепчук
31.08.2026, 09:05:13

Мені здається, тут ще є один момент: коли ми прокручуємо сцену в голові, то віддаємо їй стільки творчої енергії та роботи мозку, що до моменту, коли починаємо переносити все це на папір, уже трішки «перегораємо». І тоді здається, що на сторінці все зовсім не так, як було в голові. Хоча насправді просто мозок уже втомився від цієї сцени, бо він її до цього сто разів прожив)))

Julia Shperova
01.09.2026, 07:49:15

Наталя Дотепчук, Я щось таке чула) що мозку все одно чи реальність чи вигадка - і поки ти там собі надумував, він вже втомився від сцени і "давай далі". Я так рада, що так багато підтримки від всіх тут) і що в стількох людей було те саме! Це найкраща підтримка, дякую Вам!

avatar
Ромул Шерідан
31.08.2026, 08:49:22

Буває таке, на жаль((

Julia Shperova
01.09.2026, 07:47:49

Ромул Шерідан, Так, життєве життя))

avatar
Белла Ісфрелла
31.08.2026, 13:05:47

Часто буває так, що я чітко бачу певну сцену, йду до неї половину книжки, потім розписую до найдрібніших деталей і вкладаю всю енергію. А потім виявляється, що вона геть змінює стиль та загальне враження від історії. І доводиться її видаляти, хоча саме через неї, власне, книга і починалася. Я вже сприймаю це як частину творчого процесу. Так теж буває.

Julia Shperova
01.09.2026, 07:47:36

Белла Ісфрелла, Ооооооо, так! Пишеш її, пишеш, а вона там просто...ламає все! І так прикро, ти ж старався....
Та нічого, Ви праві, це частина процесу :) дякую за підтримку!

avatar
Анастасія Газе
31.08.2026, 10:25:18

Та, нормально, з усіма буває)))

Julia Shperova
01.09.2026, 07:46:41

Анастасія Газе, Дякую за підтримку)))

avatar
Анастасія Коулд
31.08.2026, 14:01:23

В мене пів книги було такої, в голові було круто, а на ділі не пішло, видалила книгу , потім колись повернусь

Julia Shperova
01.09.2026, 07:46:32

Анастасія Коулд, Кардинальне рішення! Чому б ні. Не думаю, що покину те, що пишу зараз, але кілька вихідних точно буде)

avatar
Ейларіс Вальєн
31.08.2026, 14:08:02

Ох, дуже знайоме відчуття. Бажаю, щоб наступний тиждень нарешті подарував те саме «дим з вух», але вже від натхнення.

Julia Shperova
01.09.2026, 07:45:25

Ейларіс Вальєн, Красно дякую)))) сподіваюся, що так і буде!

avatar
Eugene
31.08.2026, 16:50:21

❤️❤️❤️

Julia Shperova
01.09.2026, 07:45:08

Eugene, Дякую))

avatar
Вілена Озерська
31.08.2026, 19:41:05

Чомусь в уяві книга краща ніж в реальності, а от чому так ніяк не зрозумію...

Julia Shperova
01.09.2026, 07:45:05

Вілена Озерська, 100%....неможливо просто взяти і перенести все в реальність)

avatar
Nazar Svitlana
31.08.2026, 20:04:48

❤️❤️❤️

Julia Shperova
01.09.2026, 07:44:47

Nazar Svitlana, Дякую))

avatar
MargFed
31.08.2026, 23:01:37

✨❣️✨

Julia Shperova
01.09.2026, 07:44:42

MargFed, Дякую))

Інші блоги
До релізу 2 дні ❤︎
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Я з народження знав, що маю Світлий дар, але лише завдяки Ліві та Азару зміг по-справжньому його відкрити. Я кохаю Ліву й хочу бути з нею, та, здається, моє серце вирішило
Під Зливою — Новинка
Іноді минуле не повертається. Воно просто чекало на правильний момент. Разом із шаленою зливою до мене повернулися спогади мого дитинства. Ті, які я роками ховала під шарами часу, переконуючи себе, що більше нічого не
« Під Зливою » — Новинка вже доступна!!!
А що, як людина з твого минулого одного дня повернеться в твоє життя, коли ти вже навчилася жити без неї? Міра думала, що її минуле давно залишилося позаду. До тієї самої зустрічі. До одного погляду, в якому вона впізнала
Під Зливою. Історія від якої неможливо відірватись
У чотирнадцять років він перевернув мій світ одним поглядом своїх дивовижних різнокольорових очей.
Волосся у ширінці ( не зручна ситуація)
— Марат?! Я впізнав голос батька одразу. Чорт. Соломія теж почула. Вона завмерла буквально на секунду, а потім різко спробувала підвестися з колін. — Солю, зачекай… — Там люди! Вона смикнулася ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше