Як народжуються персонажі

Вітання ♥️

Доєднуюся до челенджу авторки Діани Лисенко. (ткнувши сюди ви перейдете на її оригінальний блог)

Отож, треба розказати як народжуються персонажі. Я таке люблю 

Зараз мова піде більше мабуть про візуали героїв, бо вони для мене вкрай важливі. Якщо чесно, то мабуть вкрай рідко розписую зовнішність своїх персонажів. Мені легше знайти прототип живої людини на роль героя моєї книги. Хто його знає можна так робити чи ні)), але ж прототипами стають переважно актори, моделі і таке інше. По суті у них і так уже є різні ролі в різних фільмах. Тому..думаю така скромна роль, як бути персонажем моєї книжульки їм не буде напряжною. 

Отож, як от наприклад Степан з книг ( "Бачити кінчиками твоїх пальців",   "Бути людиною",  "Бути другом" і інших...так він багато де є)) став Степаном. Все дуже просто. Мені потрібен був чоловік з шрамом на обличчі. Вибір різко скорочується, еге ж. Так і трапився мені актор Гаспар Ульєль. І я дуже привязалася до цього візуалу, і навіть передивилася фільми з цим актором, щоб вивчити його міміку, жести, усмішку, щоб подати крізь призму героя в моїй книзі. І скажу вам, хоч цей герой може й з важким характером. Але він такий живий мені...і близький. Над ним працюю у кожній книзі...і він завжди у фіналі стає кращим, ніж був на старті. 

Ну цей герой уже пройшов по ходу весь життєвий цикл)) Від хлопця, який пережив домашнє насилля у сімї, і зрештою став рятівником для матері та сестри. Юнака, який вперше палко покохав. "Бачити кінчиками твоїх пальців"

Від чоловіка, який знайшов своє покликання у війні. Чоловіка, який не вмів пробачати...і вринципі мав право. Чоловіка, який втратив друзів та надбав ного в обличчі свого ворога. "Бути людиною"

Від батька, який був не зовсім готовим ним бути. Якому було важко...той який мав страхи. Той який розривався між обовязками та сімєю. Той який пережив зради...і зрадив сам. Той, який втратив, але й надбав. Той, який подолав страхи..і який все ще й їх має вдосталь. Той, який вміє бути емоційним, але й вміє казати: вибач. "Бути другом"

До дідуся, який знову ж таки переживає втрати...і просто переживає за своїх дітей. "Солодкий перець чилі" і ще ми з ним не прощаємося. На жаль чи на щастя...уже не знаю)))

Так...я поняла, що треба якось стисліше, бо буду строчити до ранку)) Тож, якщо коротко, то персонаж Степанового друга-ворога( 2 в одному...з книги у книгу)), себто Артур Мищенко виник спочатку в моїх голові як негативний герой. Ну як абюзер ( не певна, що правильно написала слово), як маніпулятор, як тиран і ну щось таке)) Я ж навіть імя вибрала для нього Артур, бо воно мені не подобалося. Але до кінця книги "Бачити кінчиками твоїх пальців" я його полюбила. Бо він мені нашепотів ніби свою версію подій...і я в цю версію повірила і написала "Бути людиною". Ой, ну а вже в книзі "Бути другом" я взагалі його люблю всім серцем. Як і його імя...навіть))

Ну а ось образ Софії (доньки Артура) виник зовсім випадково. Бо мені в пінтересті трапилася фотка Аделаїди Кейн...і подивилася на неї і подумала, ну це чисто ніби донька Віри та Артура. Тож чому б не написати про неї книгу? Ось так і народилася не тільки ця героїня, але й ціла книга...знову ж таки з новими героями "Солодкий перець чилі"

Ну а от герой книги Тімоха з книги "Відлюбилося" виник з образу реальної людини. Не сам його візуал, а радше характер. Я вже якось казала, що ця книга ніби згадка про період мого навчання в медичному коледжі, і про те юнацьке кохання. Звісно, що книга не автобіографічна, проте дещо там є з реального життя)) Ну а візуал я обирала, щоб хлопець був не прям красень, але симпатичний точно...бо головне у ньому це мала бути харизма та життєрадісність. А і основне - у нього мала бути фотка з велосипедом)))

І про цього типа трішки розкажу) Це герой книги "Антидот для Джая".

Скажу лиш, що мені подобався візуал цього актора...хз чому. Мені він видався таким...якимось неоднозначним персонжем) трішки туманним, з загадками, з холодком. Мені хотілося бачити його у жанрі фантастики. І от коли я побачила цього актора в фільмі "Дивергент", то мені дуже сподобався той сценічний образ, який там для нього обрали. Але то був просто образ, який підходив під жанр науової фантастики. А мені захотілося пояснити всі елементи. Від татювань до кліс у вухах і таке інше, надавши їм значення. Отож, книгу я почала писати суто через візуал мужика)) І поняття немала про що вона буде. А сюжет порухали різні речі: пісня DOVI "Лілея", космічний контент, який траплявся мені у тік тоці...я просто залипала на нього, як і на зоряне неба, в якому скільки краси, стільки й таємниць...ну і ще різне, про що я не скажу, бо інакше будуть спойлери. 

Що ж...дякую, що дочитали цей блог) Дякую організаторці за ідею. 

Гарного часу доби!