Майже дописавши свій фентезійний детектив з вкрапленнями української міфології під назвою "ВІДУН", можу вже зробити деякі висновки. Отож:

1. Писати фентезі не так легко, як я гадала спочатку. Про це попереджала чудова авторка Єва Ромик, та я після своїх історичних романів (Козацька Доба) думала, що написати якісне фентезі - то як два пальця об асфальт на фоні історичних книг.

2. Мені не дуже сподобався досвід написання фентезі, бо я не любитель цього жанру (окрім Всесвіту Толкієна - це ван лав однозначно). Однак, мені сподобались герої мого літературного експерименту - як на мене, вони вийшли недосконалі та із здатністю до научіння, як і будь-яка соціальна істота, тобто, хомо сапієнс. Деякі ситуації викликали у мене посмішку, хоча, здавалося б, альо, ти ж автор, це все ти й придумала ))

3. Я зрозуміла. що писати детектив - то моє. Знали б ви скільки часу я витратила на те, аби то всьо закрутити, а потім поступово розкрутити )))  Це було напружено і, водночас, неймовірно цікавезно. Я придумала 5 кінцівок і досі вагаюсь між двома. Сподіваюсь. що кінцівка книги вас вразить так само як і мене, коли я одного разу прокинулась серед ночі і не подумала "А чого б не закінчити книгу ось так, тим паче вже є підказка у самому сюжеті" ))

А ще я відкрила для себе кілька чудових авторів та їх роботи, які у рамках марафону Ромула Шерідана з задоволенням читаю. Про це згодом напишу більш детальніше.

Тож зустрінемось на стоірнках мого літературного Всесвіту. Обіймаю, бережіть себе. Як завжди, ваша Ріна Март