Доброї ночі!

Сьогодні вийшов новий розділ "Нед: в пошуках правди". В ньому ми познайомимось з новими персонажами, з іншою стороною світу та з Вартовими, що ховають у собі маленький секрет.

 Над дахом, де залягла Арден, застиг конвертоплан. Троси тихо зашелестіли. По тросу спустилася Емілія, так само вправно, як і Х’юго, але з військовою точністю. Вона одразу проаналізувала простір та можливі небезпеки.

Тактична перевага була на боці "Пролайни", але після прибуття Легіону перевага буде на боці "Привидів". Головне, щоб до часу їхнього прибуття вони встояли.

Вона швидко попрямувала до Х’юго, який сидів на поваленій колоді біля входу до бункера. Він сидів, не звертаючи уваги на постріли та крики навкруги. На його колінах лежав прозорий пакетик. З нього він дістав яскраво-жовту желейну цукерку, закинув до рота та запив її віскі з фляги.

— Що можеш сказати щодо поля бою? — він простягнув їй пакетик із цукерками.

Емілія завмерла та закотила очі. Там була бійня, а її напарник сидів немов на звичайному пікніку у вихідний.

— Х’юго! Нас викликали на допомогу, — Емілія проігнорувала цукерки. — Ти знищив основну загрозу, але ці покидьки...

— Легіон попередив, що у бій із людьми увійдуть самі. Ми можемо порушити їхні плани, — він закинув нову цукерку. — Це їхній цирк. Їм із ним і розбиратися. Нед Кастер зі своїми берсерками скоро буде тут, от вони й розберуться. Заспокойся.

«— Спочатку вони легалізують монстрів, а потім дивуються, чому ще більше людей починають підписувати контракти з нечистю! Завіса не просто для галочки існувала!» — Азій застогнав і, здавалось, вдарився головою об ефемерну стіну.

— Азій бурчить? — спитала Емілія, дивлячись на стиснуту щелепу Вартового.

— Йому дуже не подобається, що Легіон не дотримується кодексу безшумності. Каже, що їхні методи безглузді та несмачні, — він знизав плечима, немов говорив про погоду. — Що ми маємо: "Пролайна" тримає "Привидів" у оковах. Привиди тримають бій, але ведуть тіньову війну. Вампіри знищені. Легіон прибуде через десять хвилин. Завдання: рятувальна операція.

Емілія похитала головою. Це було вже звичним — почути ідеальний звіт від людини, що їсть бананові цукерки та запиває їх віскі, сидячи посеред бойових дій."

Посилання на книгу та розділ

Тихої ночі