Розділ вже на сайті

30. Справи сімейні (таємниці)

Я кладу голову йому на груди, і Марк притискає мене до себе. Я чую його серцебиття — це мій ритм. Не важливо, куди ми підемо далі, якщо ми будемо рухатися разом. Зараз є тільки ми, блакитний пісок під ногами і величний Синій Океан, який свідчить нашому коханню. Кожна хвиля, що накочує і ледь торкається наших ніг, здається, шепоче: назавжди.

Я кохаю тебе, Марку, — мої слова тонуть у шумі прибою, але я знаю, що він почув. Він завжди чує.

–Тримаючи тебе в обіймах, я відчуваю себе найбагатшим чоловіком у всіх світах, реальних і фантазійних. Ти — моє світло, моє Істинне Світло, що розвіює будь-яку тінь.– його голос звучить в мені, я чую його думки

“Я дивлюся на її обличчя, освітлене місячним сяйвом і тисячами мерехтливих світлячків. Її очі — глибокі, як цей океан, і сповнені довіри. Я вперше відчуваю справжній, непереборний спокій. Тут, у цьому світі, де ми тільки одне для одного, і магія підсилює нашу близькість.”

Ми рухаємося ледь помітно, кроки наші повільні, як дихання. Музика Німф обволікає нас, перетворюючи час на вічність. Я відчуваю, як наші душі зливаються воєдино в цьому єдиному, ідеальному моменті.

і як тут не згадати Альону Омаргалієву з її новою піснею "Я не п'яна. Я просто закохана"

гімн коханню

https://www.youtube.com/watch?v=Ck1IHXLsX-0&list=RDCk1IHXLsX-0&start_radio=1