Привіт всім. Сьогодні вийшло оновлення книги "Літо поза мережею".

Фрагмент:

Сьогодні вже велоперегони. Дід дав мені велосипед. Велосипед старенький, але налаштувати його під себе було можливо. Я одягла зручний одяг: коротенькі джинсові шорти та топ, бо на вулиці спека. Зробила високу гульку. Взяла свій наплічник, у який поклала воду. І звісно ж там був стандартний набір: мокрі серветки, дзеркальце, телефон та косметичка.

Остап побачив мене та усміхнувся.

— Бачу, ти вже готова.

— Ага.

— Як себе почуваєш?

— Добре. До велоперегонів готова на всі сто, — я усміхнулась. Та роздивилась Остапа. Одягнений у джинсові шорти, білу футболку та кросівки. За спиною невеликий наплічник. Схоже, що теж взяв воду. Без неї ніяк не обійтись.

З хати вийшли бабуся та дідусь.

— Вже йдете?

— Так, — сказала та усміхнулась, — і я добре себе почуваюсь.

— Ну, це головне, — усміхнулась бабуся.

— Хочу вас попередити, — почав Остап з повною серйозністю, — Лія сьогодні залишиться у мене.

Я подивилась на Остапа та усміхнулась. Ми просто вчора про це говорили. І так й захотілося ніч провести разом.

— Тобто дома тебе не чекати? — запитав дід.

— Ні. Я повернуся тільки завтра.

— І то не факт, що зранку, — додав Остап.

— Ти диви, бабо, вже краде нашу Лію.

— І вже не вперше. Ну, добре, йдіть.

— Па-па. Завтра побачимось, — я махнула рукою, взяла велосипед та пішла до виходу. І тільки почула фразу діда:

— Лія ніколи не зміниться. Все ті ж міські манери.

— А ти хочеш, щоб вона стала такою як Дарина?

— На себе натякаєш?

— Звісно, що ні. І не мели дурниць. Лія така, якою повинна бути дівчина. Але ось її здоров'я останнім часом мені не подобається.

Всім гарного дня та мирного неба. Бережіть себе та рідних.