Усі кажуть: «Не читай коментарі, не звертай уваги на рейтинги, просто пиши».
Звучить красиво.
Але будьмо чесними — автор живе не лише словами, а й відлунням.
І найстрашніше — це коли його нема.
Не дизлайки. Не “мені не сподобалось”.
А повна тиша.
Мовби текст просто випарувався, як дим.
Ми не боїмося критики.
Бо критика — це реакція, це життя.
Ми боїмося байдужості. Бо вона — смерть.
Ви думаєте, автори хочуть лише похвали?
Ні. Ми хочемо знати, що вас зачепило. Що ви злились. Що вам боліло.
Що ви відчули щось.
Але часто читачі поводяться, ніби книги ростуть на деревах,
а розділи самі собою з’являються щоранку.
Сюрприз: ні.
Кожен новий розділ — це втома, сумнів і тихе “чи хтось узагалі читає?”
Ми не просимо захоплення.
Ми просимо життя — у відповідь на життя, яке віддали вам у тексті.
Тому, якщо вже читаєте — не мовчіть.
Навіть “мені не зайшло” звучить краще, ніж порожнеча.
Бо тиша — це не нейтральність. Це байдужість.
А вона вбиває історії швидше, ніж погані відгуки.
31 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСаме так. Я була б рада новим коментарям, критиці більше, аніж сухому "Дякую!" і сердечкам. Маю відчуття, що пишу в нікуди. Що воно все марно і нікому непотрібно. Що ті емоції проживаю тільки я, як автор.
Леля Карпатська, Я вже і сухому дякую рада)
Щодо коментарів та критики (обґрунтованої) — якось я залишила відгук із вказанням на помилки. І що ж? На мене буквально накинулися, створили іншу сторінку й тепер під кожним моїм коментарем у блозі розводять срач.
Після такого бажання писати щось зникає. З кожним разом усе менше й менше хочеться залишати коментарі — навіть тоді, коли справді є що сказати.
Наталія Шепель, А, ну тут так — ваша правда. Є таке — для невибагливого читача.
Автори нічим не забов'язані читачам. А читачі нічим не забов'язані - авторам. Цей ваш блог відбив бажання коментувати взагалі.
PS: Найбільше, не сподобалося про хліб в магазині. Я людина яка 12 років працює на хлібозаводі і пече хліб, думаєте мені за всі роки хтось подякував. Шановна, хліб в магазині це також чиясь праця(( А якщо узагальнено, ми живемо в жорстокому світі, де ніхто нікому не дякує, привикайте.
Люблю читати букнет, Все вірно сказано, але одна неточність — вам дякують за те, що ви працюєте зарплатою на карточку. А тут багато гарних безкоштовних книжок, на які автори витратили купу часу, моральних сил і здоров'я (я про зниження зору). Тож простеньке "дякую" від читача є тією не грошовою зарплатнею. Це такий обмін емоціями.
Повністю підтримую, кожне слово! Пишеш той розділ, вичитуєш, редагуєш. Дивишся — вже пів дня пройшло. Вдома повно хатньої роботи, на роботі косо дивляться, сім'я голодна, а ти щасливо відправляєш шматочок історії на Букнет. Заходиш через годину, через дві, три — а там один-два коментарі і то — одні і ті самі люди.
Валентина Бродська, Один і два коментарі то ще в кращому випадку, а інколи взагалі мертва тишина
От сто відсотків. Але щоб зрозуміти це, треба почати писати =) Тому що я сама напевно довго читала ще літнет, але залишала мало коментарів. Хіба коли прям було ух, вау, хочу написати автору подяку чи навпаки коли книга настільки порожня, що це просто то, що вкрало мій час як людини й мій час як читача в інших авторів (так й таки книжки були, де гг просто як вазу переставляли з міста на місто, а потім видавали рояль з кущів). Але кидати читати не могла - бо така людина треба до кінця дочитати =))
Анна Лінн, Розумію вас) Тут медаль двох сторін)
Сто відсотків. Бо коли немає коментарів, ніяк не зрозуміти, що не так. Що можна виправити чи вдосконалити?
Мені дуже хочется почути критику, бо вона спонукає рости. Бачиш очами читача де і що не так. Очі вже, як то кажучи, замилились вичиткою.
А позитивні коментарі це взагалі те що наповнює енергією жити і творити!
Анастейша Івасюк, Перепрошую, бачу у вас одна книга) Тоді приступаю)
Коментар видалено
Поділяю Вашу думку, пані Уляно!
Сподіваюсь Ваш читач після цих слів усвідомить, як важливо для Вас отримати відгук на свою працю ♥️
Кайла Броді-Тернер, Дякую❤️❤️❤️
"Бо тиша — це не нейтральність. Це байдужість."
Як влучно та правдиво написано!
❤❤❤
Кіт Анатолій, ❤️❤️❤️
Проблема в тому, що читач, який не пише, не розуміє, наскільки важливий відгук. Люди звикли до паперових книг, які не потрібно було коментувати, тому і в інтернеті читають мовчки. А коментар - це не тільки приємність автору, але й допомога в просуванні книги. Навіть банальне "дякую за новий розділ" вже краще, аніж тиша. Але найсумніше те, що коли автор по якийсь причині довго не публікує оновлення, то деякі читачі вилазять із засади і обурюються. А як регулярно публікувалося, то мовчали. У новачків таке мовчання може відбити бажання писати.
Анна Потій, ❤️❤️❤️
От я почитав і думаю собі...Може в закріпленому коментарі треба було написати: " Не коментуйте мою книгу! Не потрібні ваші коментаріф зовсім! Моя книга і так найс!" замість " Шановні Читачі, будь ласка залишайте коментарі) Це надзвичайно мотивує автора продовжувати Творити)" . Тоді б напевно полетіли коментарі, накшталт: " та фуфло твої книги!", " Ну і сиди без коментарів со своїми книгами", " Та тебе ніхто не коментує бо ти не цікавий нікому", " ти, що там зірку піймав"...От наче і хейт, а наче і коментарі( задумливий смайл + усміхнений смайл)
Адріан Анжелворд, Погані емоції - теж емоції, тому пробуйте)))
Згодна) Коментар, навіть, якщо це конструктивна критика — завжди приємно, ти розумієш, що комусь цікаві твої думки, переживання, твоя праця. Навіть коротеньке "Цікаво!" підіймає настрій) Але багато читачів про це не замислюються, вони просто читають в своє задоволення і все)
Мельська Наталі, Треба задоволення однобічне перетворювати у двостороннє))
І це дійсно так. Дійсно хочеться знати думку кожного читача, щоб розуміти, що ми дійсно чогось варті, на скільки ми читабельні автори, і на скільки живі наші персонажі.
Оксана Павелко, ❤️❤️❤️
Все вірно сказано. Також себе зловила на думці, що хоч якийсь коротенький коментар, а приємно. А мовчання дійсно вбиває. Ти старалася вкладала душу, викручувала сюжет щоб вивести на емоції.... І все. Починаєш думати, що з твором щось не так. Читача не зачепило. Я поганий автор.
Марина Мелтон, От навіть дослівно ви сказали наші думки
вітаю!) ох і не кажіть вже. Здається мало хто розуміє з читачів про це. Нам вкрай важливо чути думку і критичне і добре слово водночас!
Vladyslav Derda, Дякую) Навзаєм❤️
Завжди стараюсь коментувати❣️❣️❣️
Щастя, Дякую, що ви на це виділяєте час, це для нас дуже важливо❤️❤️❤️
Погоджуюсь з кожним словом. Чесно, я не знаю, що треба робити, щоб люди активніше лишали відгуки. Часом здається, що книга просто пішла в порожнечу, і байдуже, що прочитання потроху ростуть — без відгуків ті цифри мені особисто не треба. Як ще чимало авторів, я прийшла на Букнет заради вражень читачів і критики. Якщо їх немає — то навіщо публікуватися? Я могла б і далі писати "в шухляду", при тому не виснажуючи себе умовними дедлайнами й не ризикуючи побачити свої тексти на піратках. Коли немає фідбеку, мозок компенсує його постійними думками: "Історія банальна", "Текст паршива примітивщина", "Тут стільки чудових авторів, навіщо ще ти сюди лізеш?". А вони жах як сильно вбивають мотивацію писати. Тому, любі читачі, краще пишіть НАЙГІРШІ відгуки на книги, які тільки можете дати, ніж просто мовчіть. Бо якщо ви мовчатимете, то на ваше місце стане в сотні разів нещадніший критик — власні авторські таргани, а гіршого ножа в серце творчості просто немає
Поліна Ташань, Дякую за підтримку❤️
Повністю згодна з кожним словом. Проблема ще й у тому, що читачі не люблять писати. Вони просто читають, мовчки перегортають сторінки й ідуть далі. І ти сидиш потім і думаєш - я написала добре, чи, може, зовсім не туди? Навіть під цим постом відгукнулися переважно автори, бо ми розуміємо цей біль. А читачі... часто справді просто шукають щось цікавеньке перед сном, не замислюючись, що для когось цей "текстик” - дні, тижні, місяці праці й душевних мук. І от це мовчання після публікації - воно гірше за будь-яку різку критику. Бо хоча б тоді ти знаєш, що хтось прочитав. А тиша залишає лише сумнів: “Чи хтось узагалі був по той бік екрана?”
Тіна Волф, ❤️❤️❤️
Звичайно, коментарі дуже допомагають. А позитивні надають кри-ила!) Але й зауваження щодо помилок корисні - самому важко побачити деякі речі зі сторони. Тому приєднуйтесь до марафону Тетяни Гищак, читайте, пишіть чесні ( а не компліментарні) рецензії і отримуйте такі ж у відповідь. Вони принесуть більше користі і краще приваблять нових читачів. А звичайний читач може щось написати, а може й не захотіти - це його вибір.
Дієз Алго, Однозначно найблищим часом спробую, бо часто бачу ці марафони
Повністю згодна з вами. Коли мені пишуть коментар ч ладна пищати від щастя. Адже ось, ще одна людина розповіла чим саме зацікавила його чи її моя книга. Які емоції отримали, а не пустка. Навіть те "мені сподобалося" означає більше ніж тиша)
Торі Елін, Ой це точно, в мене те саме)
Неймовірно влучно. Ви наче взяли думки кожного автора, і структуровано подали як крик болю! Дякую, що показуєте такі думки❤️
Уляна, Та навпаки. Кожен хоче визнання - це факт. Але беззаперечна правда ще в тому, що кожен автор хоче віддачі, фідбеку. І хотіти, щоб тебе почули це абсолютно нормально. Як і відчуття покинутості, коли немає підтримки. Тому, думаю, що перша і активна підтримка - самі автори. Адже вони точно знають, як важливо дати старт. І звісно, приємно коли народжується спільнота, в якій ти почуваєшся комфортно та легко)
Сто відсотків!!!
Влучні слова)
Ірина Кузьменко, ❤️❤️❤️
Ці слова мають висіти на головній сторінці Booknet! Бо критика — це реакція, а байдужість — нуль. Неймовірно чесно. Дякую! ?
Ася Рей, Було б добре, якби так було. Служило б нагадуванням
Так, тиша - це боляче( Всім авторам потрібна підтримка читачів)
Уляна, ❤️❤️❤️ розумію)
Це правда. Саме тиша лякає.
Вікторія Грош (Rouce), Вона просто віє байдужістю, а це не може не засмучувати
Цілком погоджуюся з вашою думкою і бажаю багато читачів щедрих на коменти і вподобайки.
Єва Ромік, Дуже дякую)
Ну хліб також сам не з'являється в магазині. Це величезний труд багатьох людей
Ангеліна Мюрей, Дякую, але я зовсім не агресую, а скоріше пояснюю вам, що з пекарями відбувається так, що ми не знаємо імен тих людей, тому це різне от і все.
Болюча правда.
Катерина Винокурова, І дуже дезморалізуюча) бо я досі не розумію чи я просто люблю писати, чи я це і вмію робити, бо звичайно автор автору дає шану, бо знає як важко писати, але до кінця не все говорять, а так, було б дуже цікаво чути кожного з читачів)
Абсолютно погоджуюсь
Христина Вілем, ❤️❤️❤️
О так,коли немає відповіді автор не знає чи правильно він веде сюдет.
Еларен Веш, Ось це точно, і думаєш, чи це мовчання тихе схвалення чи навпаки протест)
Дуже слушні роздуми. Ви на 100% праві. Усі ми хочемо уваги.
Ромул Шерідан, Такі ми вже створіння, нам треба увага і віддача для бажання щось робити)) будь то робочі питання, будь то якісь буденні справи)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати