Залюбки долучуся до чудового челенджу від Мелені Матхевен:

В мене з двох моїх творів на сайті – "Голе щастя" –

"— Як вважаєш, у нас буде голе щастя? – раптом спитала.

Луїс звів разом темні брови з виразом добродушного глузування.

— Голе щастя? – перепитав, розгортаючись до дівчини усім корпусом. – Цікавий вираз! Що він означає?

Хейлі знітилася. Це були слова Торна Лассела, що він сказав їй сьогодні, і вона не знала, чого були вони спливли у її голові.

—Я думаю, це відчуття, – сказала вона. – Розумієш, є таке, коли в людини начебто є всі передумови, щоб почуватися щасливою. В неї є улюблена робота, надійні стосунки, друзі, вона не голодує й не знаходиться у зоні бойових дій... Але якось це може виявитися... ну не знаю, порожньою формою, у якій немає справжнього сенсу, тож маючи все для щастя, щастя вона не має, мабуть так..."

Люблю героїню Хейлі з її роздумами і відсутністю "готових рішень ")

І "Особисте життя Джона R." :

"Не будь-який співбесідник був йому потрібен, а саме вона, її думка була йому цікава, не когось стороннього, її волосся викликало в нього ніжність, а не чиєсь інше, її довге тіло і плаский зад здавалися йому кращими за чиїїсь ідеальні форми! 

Тож підійти до якоїсь жінки в барі чи на роботі, чи може, скористатися одним з численних сервісів побачень наосліп, посміхнутися, вдати з себе цікавого чоловіка, озброїтися новітніми дотепами, дивитися впевнено, – для Джона це було те одне, що намагатися станцювати на цирковій трапеції. А такий, як є, Джон чудово розумів – він у жодному разі не привабить до себе жіночої уваги. Тож інша жінка, залицяння, стосунки, можливий новий шлюб – це був просто порожній набір слів."   

Для мене цей уривок найкраще описує внутрішній світ головного героя у певний період його життя.

Дякую за челендж!