Ох-ох-ох. Закінчив писати в годину ночі.

Ночі доброї! І ранку доброго. Та й дня доброго також... Не знаю, коли ви це читаєте, якщо взагалі читаєте))

Нарешті закінчив писати шостий розділ. Зараз на годиннику 0:39, тож вирішив одразу поділитися новиною з усіма, до кого це повідомлення дійде.

Вже завтра... ні, почекайте. Яке завтра? ... Вже сьогодні, 07.09, я викладу новий розділ на Букнет! Він вийшов насиченим: багато подій, нові відповіді й нові питання, які тільки більше розпалюють інтригу. У шостому розділі є і важкі розмови, і несподівані рішення, і навіть трохи світла серед усієї темряви, що насувається на Ронур. 

Сподіваюся, читати вам буде так само цікаво, як мені писати. Діліться враженнями, бо для мене це дуже важливо й надихає рухатися далі.

До зустрічі на сторінках книги «Оклейн: Платиновий з Ронура»! 
 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Romik Нate
07.09.2025, 07:19:00

За главу дякую) Усього 1:00? Я одного разу засиділась, до 6:00 писала. Це було жахлиов, так робити не можна.

Показати 9 відповідей
Romik Нate
07.09.2025, 10:23:50

Devil, Я бачила)

Мої вітання!я теж «полуночнік» в таку годину доби пишеться краще))
Бажаю успіхів і натхнення)

Білий Диявол
07.09.2025, 09:39:47

Кайла Броді-Тернер, Дякую! Вам теж)

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше