Є ночі, що не знають сну. Вони роздягають не тіло, а серце, змушуючи відчути те, чого боїшся найбільше.
Крістіна вперше усвідомила: звичні ігри закінчились. Те, що оселилося в ній цієї ночі, не можна приборкати — воно сильніше за розум і небезпечніше за кохання.

Його ім’я вона прошепотіла лише один раз. І цього вистачило, щоб у крові запульсувала отрута, схожа на бажання.
Вперше вона відчула себе не мисливицею, а здобиччю.

 Хто він:  — спокуса чи вирок?
Відповідь знайдете за чашкою кави на відвертих сторінках  нового розділу "Сон без Сну".