Безкрає зоряне небо. Тисячі маленьких вогників, що мерехтять над головою, нечутно спостерігаючи за крихітними людьми. Ми ж своєю чергою в більшості своїй захопливо вдивляємося до їхньої домівки, намагаючись знайти пояснення речі, ім'я якій - безмежність.

Спогади безтурботного дитинства й тих, здавалося далеких часів, коли Олексій по-справжньому був щасливий. І небо… До божевілля красиве, шалене й неосяжне зоряне небо. 

Нехай життя невпинно краде наш час, а можливо не цупить його, а лише за правом забирає своє… Так чи інакше у кожного з нас є речі, які не стерти з пам'яті. Навіть стоячи посеред руїн сумної реальності, ми вперто намагаємося зберегти всередині душі свій власний щасливий світ.

Фентезі роман Віллоу