Смішніше між рядків
Привіт, це я — авторка, яка намагалась писати драму, фентезі, інтригу,
але в процесі не змогла не сміятись із того, як персонажі поводяться у своїй книзі, ніби в них є окремий сценарист.
Тут зібрала смішні моменти, які або реально є в книгах, або народилися “між рядків” — як ті сцени, які трапляються поза кадром, але живуть у голові автора.
З книги «Таємниці академії магії»
Лія + академія = контрольний хаос
1. Падіння з вікна — як форма знайомства з академією
Так, це реальна сцена з першого розділу. Крістал штовхає Лію, вона летить униз...
Але рятує її артефакт-зонтик і — па-бам! — вона приземляється прямо на арену змагань.
Сцена мала бути драматичною.
Стала комічною.
2. Сцена, якої нема в книзі, але цілком могла бути:
Після змагання Лія намагається знайти їдальню. Заблукала. Тричі. Зайшла в бойову залу, потім у душову… і в бібліотеку.
Арнольд: “Це вже ритуал?”
Лія: “Так, я так вивчаю план академії…”
3. Історія з волоссям — реальна і болюча
Фанатки Александра, охоплені ревнощами, підрізають Лії її гарне, довге та кучеряве волосся.
Але сцена, що мала бути принизливою, обернулась… зміненим іміджем і новою впевненістю.
“Може, я втратила локони, але знайшла себе. І ще трішки — терпіння.”
4. Александрова “мовчазна емоційність”
Скільки разів він щось хотів сказати, але… не сказав. Просто поглянув.
Лія: “І все ж... що це означає?”
Арнольд: “Його погляди потребують субтитрів.”
З книги «Роковий день: обмін силами тьми та цілительства»
Коли ти — цілителька, а опинилась у домі темної відьми з її фамільяром...
1. Ассиль — окрема історія
Так, кіт справді мовчазний але говорить та іноді бурмоче щось незрозуміле, спить у книжках, прилаштовується в недоречних місцях ( допустим іноді на п'ятій точці, на животі чи на плечі нашої Айри, на полицях з зіллями та колбами та на гримуарах Мори) і спостерігає, як Айра в чергове перекинула зелений відвар.
Айра: “Я ж просто хотіла заспокійливий чай...”
Ассиль (мовчки): Чай, від якого я бачу минуле, майбутнє і магічну каналізацію? Молодець...
2. Сцена, яку уявляє автор:
Айра намагається розібратись у речах Морани. Випадково активує артефакт — дзеркало показує її... у темній сукні й з поглядом відьми.
Айра: “Ні. Не мій стиль.”
Дзеркало: “Твій потенціал — інша історія.”
3. Райнер — солдат з поетичною душею
Він не смішний сам по собі — але його серйозність у контексті Морани звучить… надто театрально.
“Ви — як буря. А я — лише покинутий шолом на вашому шляху.”
Морана: “Дякую, іди охороняй двері.”
Ассиль: кіт, який стримує сміх на пів морди.
4. Айра і “поезія Морани”
Айра читає старі записи в книжках відьми. Думає, що це вірші.
А це — бойові формули з активацією.
В результаті злітає кришка з казана, і магічна мітла бʼє її по ногах та по голові.
Авторський висновок:
Смішне не завжди пишеться спеціально.
Іноді — це криво поставлена репліка. Незручна пауза. Персонаж, який занадто “живий”.
І я це люблю.
Бо фентезі — це не тільки битви, прокляття й темна мана. Це ще й незграбні моменти, кіт, що вміє все, і героїня, яка вчиться бути собою.
А тепер твоя черга:
Який персонаж у моїх книгах тебе змусив усміхнутись?
Чи був момент, де ти подумала: “Оце б зробити мем!”?
Поділись у коментарях — бо авторці теж хочеться сміятись разом зі своїми героями!