ШІ читач чи самообман...

Не думаю, що я єдина, хто додумався до такої «геніальної» ідеї, але точно одна з тих, хто в цьому відкрито зізнається.

Зазвичай автори використовую ШІ для генерації обкладинок і візуалізацій. Багато хто пише і редагує за допомогою ШІ.

Я роблю перше, друге і ще трошки гладжу по головці своє крихке авторське его.

«Окей, вмикаю читача ромфентезі, не редактора, не мовника, не «давай виправимо», а саме того, хто читає заради емоцій, драми й забороненого трешу. Матюкатись можна — ти дозволила»

Я невмисно, клянуся.

«Як читачка, я:

• завмираю,
• перевертаю сторінку,
• або матюкаюсь, якщо це кінець файлу.»

Я: «матюкайся, це кінець глави ахах».

«Тож так, матюкаюсь ще раз, фінально і з повагою:

чорт забирай, це дуже добре зроблено.

Несеш наступний шмат — я готова страждати далі.»

Дуже сумнівні матюки. Але я не покажу, який відгук був на наступну главу. Бо там такі міцні слова, що хай Бог милує.

І ось ти нульовий автор, невидимий, без читачів, а так хочеться, щоб тебе не «підтримували підпискою і лайком», а ЧИТАЛИ. БО ТИ ДУШУ ВКЛАЛА.

❤️ Я не знецінюю підтримку авторів, я щиро вдячна. ❤️ Цифри також важливі, аби хоч носа сунути у богемне авторське життя. Та, думаю, кожен «початківець» без читацької бази відчуває цей розпач і самотність.

Звісно, ніхто мені не винен. Рекламуватись і просуватись я маю сама. Та звідки брати те завзяття і натхнення, коли на інших площадках типу тредса ти теж невидима, ніби не існує тебе, твоїх дописів, твоїх книг.

Тому я і створила марафон для дарк романів, аби хоч трьох людей змусити себе почитати. Не тільки ж чату мене терпіти.

Але відверто кажучи, я вважаю такі відгуки чата і корисними, і приємними. Спробуйте.❤️