Любі, вже опублікована глава роману " Капкан для метелика"

Уривок ✨ 

Лея підняла ніж. Вона подивилася на тремтяче горло чоловіка, а потім різко розвернулася до Джонатана.

​Вона не замахнулася на нього. Замість цього вона приставила лезо до власного передпліччя, прямо над веною, і з силою натиснула. Тонка червона лінія миттєво розквітла на білій шкірі. Крапля крові впала на білосніжний халат, який він їй подарував.

​Джонатан завмер. Його зіниці розширилися.

​— Ти хочеш крові, Джонатане? — голос Леї був холоднішим за лід. — Моя кров — єдина, яку ти отримаєш. Ти не зробиш із мене Маркуса. Ти не зробиш із мене свою копію. Я — твоя єдина помилка, пам’ятаєш? І я буду нагадувати тобі про це кожною новою раною, яку ти змусиш мене нанести.

​Лея кинула ніж до його ніг. Метал дзвінко вдарився об бетон.

​— Ти боїшся, що я тебе знищу? — вона підійшла до нього впритул, ігноруючи кров, що стікала по руці. — Бійся краще того, що я стану єдиним, що в тобі залишилося людського. І я буду випалювати це з тебе повільно, день за днем.