Ось і добігла кінця історія кохання Влада Розовського та Вікі Камінської - двох сильних і неординарних особистостей з  "Я ТОБІ ВИНЕН"

Ці двоє зустрілися, щоб перевірити один одного на міцність.

"Відкриваю очі, приходячи до тями з диким головним болем і ломотою в усьому тілі. Таке відчуття, що мною проїхався каток. Озираюся на всі боки, намагаючись поворухнути затерплими кінцівками. Що за лайно? Мої руки й ноги міцно прив’язані до кутів ліжка, і я лежу в позі морської зірки, у чому мати народила."

"Я не сказала "ні" коли він мені запропонував. Так що формально звинувачувати в тому, що сталося, крім мене нема кого. І те, що мені не сподобалося, це моя проблема. Чи я, дурна така, сподівалася, що після того, що я з ним зробила, він буде зі мною ніжним?"

Понад два місяці ми з вами спостерігали за героями.

"Ну що ж, цю проблему я розв’язав… Ось тільки задоволення від того, що помстився дівчиську, я не відчуваю."

"– Усе тіло ломить, наче по ньому бульдозер проїхався, – продовжую я і поправляю себе подумки: або ведмідь потоптався. Що більше відповідає дійсності."

Як вони долали труднощі, що створили самі собі та один одному.

"Те, що вчора сталося, це не те що розповідають комусь, навіть близьким подругами, а тим більше друзям чоловічої статі. Тримаю все в собі, відбиваю дзвінок і знову починаю плакати."

"Я залишив доньку зі своїми батьками, щойно отримав результати тесту ДНК. Мені треба було зібратися з думками, а присутність Діани викликала в мені тільки одне бажання – придушити її матір."

Як з'явився на світ їхній малюк.

"– Бабо Любо! – стукаю до сусідки між переймами, намагаючись не панікувати.

– Що, дитино? Почалося? – метушиться старенька, відчиняючи двері. Її очі сповнені турботи, і це трохи заспокоює мене.

– Почалося, – відповідаю я, відчуваючи, як нова хвиля переймів накочує на мене. – Води відійшли!"

Як змінювалося їхнє ставлення один до одного. Як формувалися їх почуття.

"Я заплутався. Я хочу бути поруч із сином і до нестями хочу його матір. Ось тільки прекрасно розумію, що Розовського Вікторія і до себе, і до Миколайчика на гарматний постріл не підпустить…"

"Не розумію, що зі мною відбувається. Невже я готова здатися і пробачити Розовського?

Скільки б я не зли лася на нього, я не можу заперечувати головного – мені його не вистачає. І річ не тільки в наших пристрасних ночах, мені не вистачає його голосу, його усмішки, його обіймів…!"

І як вони, нарешті, зрозуміли, що не можуть жити один без одного.

"– Ти згодна стати моєю дружиною?? – з погано прихованим страхом запитує він.

– Владе!

– Славо… коли ти вже назвеш мене Славою? Віко? Це ж означатиме, що ти повністю мене пробачила…" 

Отже, книгу завершено, але нас чекає зустріч з новими героями!

"– Мамо, ми приїхали? Я хочу в туалет!

– Мамо?? – отетеріваю я.

– Максе?? – скрикує Ліза, побачивши Звєрєва.

– Лізо?? – дивується Макс.

Сестра й Макс із такою ненавистю дивляться один на одного, що я мимоволі запитую в себе: а коли вони встигли так близько познайомитися?"

З вівторка 27 травня, починаю викладку нової книги!

Нас чекає історія Макса Звєрєва та Лізи Розовської.

Буде емоційно, захоплююче, гаряче та, гарантую, що не нудно!

"Вона впевнена, що він нею скористався, щоб помститися її братові.

Він вважає, що її цнота дісталася йому випадково."

Піписуйтесь на мою сторінку, щоб не загубити!