То хто кого приборкав, крихітко? Знижка!

Привітик  мої  хороші!❤️

   Сьогодні  діє   знижка  на   дууууже  пристрасну ,  спекотну  і  емоційну  історію  кохання.  Якщо  ви  її  ще  не  читали ,   запрошую.  Не  пошкодуєте! ❤️

zqjmmuZB

Анотація до книги "То хто кого приборкав, крихітко?"

     Макс-затятий холостяк. Брутальний самозакоханий красень, який вважає що жінки потрібні лише для розваг. В нього їх було стільки, що вже збився з ліку. Він типовий поганий хлопець.І це безтурботне життя його цілком влаштовує.Та коли ця рудоволоса відьмочка з тілом богині наче цунамі увірвалась в його життя, вона ледь не залишила його без чоловічої гідності і з перших хвилин позбавила спокою та перевернула все догори дригом.
     Аня-самовпевнена красуня, яка любить ризик, екстрим і небезпеку. Їй подобається її життя але вона мріє зустріти справжнього, пристрасного чоловіка, про яких так любить читати в жіночих романах...

Історія Макса і Ані -третя книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки"

#Мега пристрасно
#Чуттєво
#Емоційно
#Відверто
#Перше справжнє кохання
#Протистояння характерів
18+

УРИВОК

     Всі  поїхали  і   залишились  лише  ми  рудою.   Щойно   автомобілі   зникли   за   рогом ,  Аня   кинула   на   мене   якийсь   незрозумілий ,  але   точно   не   дуже   добрий  погляд    і   вже   хотіла   сісти   в   своє   авто ,   та    я   її   зупинив.

     - Не   поспішай.   Давай   десь   поснідаємо ,  жерти   хочу   наче   скотина. - вона   зміряла    мене   поблажливим   поглядом.

     - Тааак,  велетню ,  видно   дівчат   ти   на   побачення    кличеш    не    часто.

     - Обломишся.   Я   просто   не   люблю   їсти   сам. - це   правда.   Я  практично   завжди   їм   в   ресторанах   з  друзями.  А   з   дівчатами...  Гм...     навіть   не   пам'ятаю   чи   таке   було. 

    - А   що   твої   шльондри   не   їдять?

     - Я   їх   кличу   не   для   їжі.   - вона   гмикнула.  - Не   ламайся   руда.   Чи   ти   хочеш   щоб   я   помер   від   голоду?

     - Мене   твоє   життя   мало   цікавить .  Але  я   не   проти .   Якщо   за   твій  рахунок   і  місце   я  обираю   сама .  - швидко  випалює   з   викликом   дивлячись   в   очі.  Посміхаюсь.

      - Окей!  Тільки   їдемо   на   моєму   позашляховику,   в   твою   бляшанку   я   не   влізу. -  Аня   дзвінко   розсміялась   і  в   мені    знов   щось   йокнуло .   Поруч   з   цією   відьмочкою    почуваюсь   наче   льодова   скульптура ,   яка   тріщить  ,   тане   і  поступово   розсипається   на   шматочки.   І   мені   це   зовсім   не   подобається. 

      Аня   сіла   в   авто   і  салоном   відразу   рознісся   аромат   її   парфумів.   Він   в   неї   кайфовий.   Я   зацінив  це  з  самого   початку.   Не  нудотно  солодкий  і   не   різкий ,   якийсь   квітковий   здається .    - То   куди   їдемо   лялечко?

     - Слухай !  В   тебе   що   якийсь   пунктик   щодо   жіночих   імен?  Чи   моє   тобі   так   не подобається?  - запитує   розвернувшись   до   мене.

     - Ні.   Я   просто   так   звик. - відповідаю   як   є.  - Звик   цим   не   заморочуватись. 

     - Щоб   випадково   не   помилитись   і   не   переплутати? - сміється.

     -  Я   їх   просто   не   запитую.   Мене   це   не   цікавить. - відповідаю   а   вона   кривиться.

     - Фу.  Поїхали   краще .   Поки   я   не   передумала. - відвертається   до   вікна.

      - Ти   ж   сама   запитала.   Чи   хочеш   щоб   я   брехав. - посміхаюсь. 

     - Дякую   за   чесність.   Поїхали   вже.  Я   хочу   каву  з   пончиком.  В   центрі   є   кондитерська ,  там   можна   взяти   щось   з   собою  і   з'їсти   в   автомобілі.  

   - Пончики?   Ти   хочеш   щоб   я   їв   пончики? - обурююсь.  Вона   може   обрати   будь-яке   місце ,   натомість...  Це   що   знов   гра   якась?

    -  Не   психуй,   голодуючий .   Поруч   є   ресторан   і   кафе.  Візьмеш   собі   щось.   Я   просто   не   в   тому   одязі ,   в   якому    по   ресторанах   ходять .  - Як   на   мене   то   вона   має   чудовий    вигляд ,   але   нехай.  Я   все   одно   їй   цього   не   скажу.

    Я   зупинив   автомобіль   біля   вказаної   кондитерської.   Руда  вийшла   не   чекаючи   мене   і   пішла    всередину.  Ну   що   за   дівка?   Виходжу   і   прямую   за   нею.    Видно   дівчина   тут   постійний   клієнт ,  бо   почувається   наче   вдома. 

   - Дивись   велетню ,   ось   ці   тістечка   дуже   класні.  Там   заварний   крем .   А   тут   всередині   полуничка .  - показує   мені   мала . 

    - Обирай   що   хочеш.  Я   не   люблю   тістечка.  Я   тут   лише   каву   візьму . 

    - Точно?   Пошкодуєш.  Я   ділитись   не   буду.   - посміхається   і   складає   руки   під   грудьми.  Я   висну   спершу   на   її   губах,   потім   опускаю   очі   на   декольте.   Всередині   знов   починається   пожежа...  Згадую   вчорашній   вечір...   Чортова   відьма!

   - Бери   вже   бісові   тістечка   і   пішли   звідси. - гаркнув   і   пішов   до   каси.   Замовив   нам   каву   поки   зеленоока   з   надутими   губами   показувала   продавцю   пальчиком  на   обрані   нею   тістечка.  Потім   розрахувався   і   ми   вийшли .   Дівчина   насупилась    і   мовчки   йде   до   авто.  - Зачекаєш   в   авто ,   чи   знов   по-тихому   зриєш?  - запитую   ображену.

    - Поки   що   залишусь.  - єхидно   посміхається.  -    Я   ще   не   встигла   тобі   мозок   винести.  - дивно!   А   мені   здається    що    вона   тільки   цим   і   займається .  І   головне ,   що   особливо   нічого   для   цього   не   робить. 

     - Тобі   щось   взяти? 

     - Ні.   Мені   цього   вистачить. - показує поглядом   на   коробку   з   тістечками   і   на    каву.

    Я   пішов   в   ресторан ,   зробив   замовлення   і   попросив   скласти   з   собою .   Роблю   таке   вперше .   Через   якусь   дівку.    Це   одночасно  дратує   і  викликає   посмішку.   Що   цікаво   вона    далі    придумає?   І   вона    придумала...

    Коли   я    підійшов   до    авто ,   руда    сиділа   за   кермом.

     - Я   відвезу   тебе    в   чудове   місце.  - широко   посміхається.   А куди   поділась   насуплена ,   ображена   дівчинка?   Невже   її   підмінили   поки    мене    не   було?  Чи  знов  щось  задумала?   Але   мені   стало   цікаво   подивитися  що   буде   далі ,   тому   сів   на   пасажирське   місце   і   відкинувся   на   спинку  сидіння.   Уявлення   не   маю   як   так   сталося ,   та   я   заснув.

     - Приїхали   велетню.  - розплющую   очі .   Ми   здається   в   якомусь   лісі.  - Лопата   в   багажнику   є?  - посміхається   відьмочка?

     - Якого   біса   ми   сюди   припхались?   І   навіщо   тобі   лопата?

     - Щоб   зарити   тебе   в   лісочку   поки   дрихнеш. - сміється.

     - Ні.  Там   тільки   віник .  От   на   ньому  й полетиш   додому. - відповідаю   і   виходжу   з  авто.   Вона   теж   виходить .   Робить   кілька   кроків   вперед ,   розводить   в   сторони   руки   і   гучно   вдихає   повітря. 

     - Подивись,   яка   краса!   А   повітря   яке... - скептично   підіймаю   брови.

     - Ти    привезла   мене   сюди   щоб   подихати?

      - Не   бурчи!   В   автомобілі   є   щось ,   що   можна   постелити   на   траву ,  щоб   сісти? 

       - Ну   звісно!   Я   ж   щодня   по   різних   чагарниках   вештаюсь.   - фиркаю.  - Хоча...  Може   бути   плед.  - відчинив   багажник.   Дістав   плед   і   протяг   дівчині.  Вона   задоволено   заплескала   в   долоні   і   взяла   плед.   Розстелила   його   на   полянці   і   почала   розкладати   наші   харчі.   В   якийсь   момент   зловив   себе   на   тому ,  що   посміхаюсь   спостерігаючи   за   нею .  

      - Ласкаво   прошу   до   столу! - посміхається .  Гмикаю   і   сідаю   на   плед.  Дівчина   сідає   навпроти.

       - Клас!  Ми   приїхали   чорт   знає   куди ,   щоб  з'їсти   нарешті   свій   холодний   сніданок.

       - Рот   закрий   і   не   псуй   настрій. - гаркає.     Підіймає   до   рота   еклер  і   кусає.   - Ммм.  Який   кайф. -  стогне  і   облизує   крем   з   своїх   губ .  Я   вже   забув   про   свій   сніданок.   Мене   мучить   інший   голод.   Пожераю   очима   її  губи   і   дівчина   це   помічає.  Теж   дивиться   на   мої   губи.   Потім   підповзає   до   мене .

     - Що   ти   робиш?  - запитую.

     - Замовкни!

      - Ти  за   останні   п'ять   хвилин   вже   двічі   заткнула   мені    рот.  - посміхаюсь   коли   наші   обличчя    вже   зовсім   поруч.

      - А   ти   проти? - шепоче  мені   в   губи   і   сама   ніжно   цілує.  Відразу   поглиблюю   поцілунок   але   не   поспішаю.  Цілую   ніжно ,   повільно ,   наче   смакуючи.   Мені   це   до   сказу   подобається.   Здається   я    вперше   в   житті   так   цілую   дівчину.  Не   для   сексу   а   просто   кайфуючи    від   поцілунку.  Просто     тому ,   що  це   виявляється   до   біса   приємно...

❤️

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  ❤️

Мирного  вечора.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.