Ніколи не знаєш звідки вигулькне минуле

 “Я пам’ятаю кожен його поцілунок, кожну родимку на його тілі. Все, що він кричав мені в поривах агресії, і кожен його удар.”

Іноді минуле не стукає. Воно просто заходить без дозволу.

Вона довіряла. Вона жила далі. Вона намагалася переконати себе, що це вже позаду.

Але одна мить — і все повертається.

Дзвінки. Розмови. Люди, яким вона вірила.
І раптом — він.

Той, від кого вона колись тікала.
Той, кого неможливо забути.
Той, хто не питає дозволу повернутися.

І тепер питання лише одне:
вона втече знову… чи цього разу вже немає куди?

Нова глава вже тут!