"ДИКИЙ БАСТАРД" - роман-фентезі про драконів з Диких Земель.

Він — незаконнонароджений син короля Диких Земель. Бастард без майбутнього.
Вона – єдина дочка Повелителя Озерного Краю. Принцеса та спадкоємиця.

Кожен приховує своє походження, розуміючи, що немає права на відносини.
Що переможе? Кохання чи традиції та забобони?
І як поставляться законні сини до появи в житті брата?

Четверта книга циклу "Дикі Землі". Можна читати окремо.

Уривок 1:

"– Якщо ти не берегтимешся і не перестанеш нервувати, напад може повторитися. У твоєму стані треба поберегтись!

– А що не так із моїм станом? – Запитую з жахом, але здається, я вже знаю відповідь.

– А ти ще не знаєш? – дивується жінка, і з усмішкою повідомляє мені: – Вітаю, ти вагітна! Дивно, що це сталося до повноліття. Але, вагітність до першої дорослого линяння можлива, якщо ви з батьком дитини Істинна Пара!

– Так і є! Ми з моїм… – трохи запинаюся. – Ми – Істинна Пара!

– Вітаю! Ви самі порадуєте вашого батька, чи це зробити мені?"

Уривок 2:

"– Якого Некрилатого Бога тут відбувається? – гарчить Ердан, вриваючись у ванну кімнату. І застигає, побачивши мене без сорочки та з уже розстебнутими штанами наодинці з його дружиною, що сміється.

Усе, здається, мої пригоди закінчилися.

– Ну давай, скажи, що це не те, про що я подумав і зовсім не те, чим здається!! Я чекаю, Ксі!! – Ердан виглядає дуже жахливо.

– Навіщо ж... Напевно, це саме те... Ти ж для себе все вирішив? Зробив висновки. Мабуть, уже й вирок виніс. Адже так? – шипить у відповідь Ксі.

Ердан гарчить, а я не розумію, навіщо Ксі його злить?! Мені зараз хочеться бути якнайдалі звідси, нехай навіть знову в кам'яному мішку, але не втрутитися я не можу.

Стаю між Ерданом та його дружиною.

– Вибачте, мій королю, але це справді не те, чим здається! Я зараз поясню!

– Заткнися! – хором гаркають на мене Ксі та Ердан.

– Ану жваво у ванну! – продовжує тим самим тоном Ксі, не дивлячись на мене. А потім знову шипить, звертаючись до Ердану. – А з тобою, мій ревнивий королю, ми домовимо в іншому місці!"

Уривок 3:

"– Ердане, залиш усе як є. Я не буянитиму й не буду щось вимагати. А якщо мене ще й чаєм напуватиму, то взагалі проблем не буде. Годують тут добре. Дають книжки читати. Якщо приспати мого дракона, то, може, і прогулянки дозволять. І, головне, жодної загрози війни для Диких Земель. Ні з Імперією, ні з Озерним Краєм. Загалом і ціна – бастард на довічному. Невелика вартість мирного існування трьох держав.

Ердан гарчить, але розуміє мою правоту.

– Я поговорю з Найнтом…

– І ще… Ердане, дякую тобі за все, але більше не прилітай. Не треба. Мені так буде легше. Вибач мені, мій королю, що завдав тобі стільки проблем. Вибач і бувай.

Я усміхаюся братові, але в мене всередині все вузлом скручує. Але краще жодних зустрічей, ніж невиправдані надії."