Привіт, милі читачі!

Сьогодні хочу поділитися з вами новинкою, яка з першої сторінки полонила мене. Читатиму і запрошую вас. Хто з вас любить мої книги, прошу звернути увагу і завітати на прем’єру. Ви не розчаруєтеся))) Книга ще свіженька, гаряченька, потребує ваших добрих слів і коментарів)))

Отже, про що ця історія?

Як я розумію, на нас чекає пара, яка гратиме роль нареченого і нареченої перед батьками і рідними дівчини. Вже цікаво, правда?

• Маємо самотню маму Алісу, в якої не склалося життя. Батько дитини її кинув, рідні - не підтримують. Їй їхати на річницю до батьків, але вона вже передчуваю насмішки і знущання.
• Маємо бізнесмена-багатія-красеня Євгена, в якого колись була закохана Аліса. Саме йому припаде роль фіктивного нареченого.
• Маємо чудову трьохрічку Міланку, яка закохає в себе кого завгодно.

Авторка обіцяє захопливу історію, сповнену детективною лінією, пригодами та інтригами. Го читати?

Потрібний наречений

Він хотів веселу відпустку, тому погодився зіграти нареченого подруги брата. Вона мріяла довести родині, що щаслива, тому попросила його поїхати з нею на сімейне свято. Але ніхто з них не уявляв, що фальшиві стосунки переростуть в щось більше і це зруйнує їх звичне життя, відкривши завісу над страшною таємницею. Чи зможуть вони розкрити правду та знайти своє щастя, коли кожен їхній крок може стати останнім?

— Невже ми справді це зробимо? — питаю в молодого чоловіка. Той усміхається.

— Ми ж не будемо укладати фіктивний шлюб. Так, просто... як дитячі капості. І чому Назар вічно підбиває всіх навколо на якесь божевілля?

— Це мій дар, — просто, без хвальби, відповідає однокласник. — Я просто геній. Ще подякуєте.

Якби ж я тоді знала, що на нас очікує…

Уривок:

— Жека, пам'ятаєш мою однокласницю Алісу? 

— Звісно ж пам'ятаю, — він щиро всміхається і теж обіймає мене, як і Назар до того. А я лише нервово киваю. Не думаю, що він справді пам'ятає, радше просто дуже привітний. Швидше за все, він навіть не знав мене. — Я за все життя не бачив таких блакитних очей, як їх можна взагалі забути? У всіх вони якісь тьмяні, а в тебе... Ну просто космос! Як ти тепер?

Від такого компліменту я мимоволі шаріюся. 

— Та...

— Алісі потрібна допомога, — одразу втручається в розмову Назар. Женя сідає за столик, а я проклинаю свій довгий язик, який розтеліпав всю цю історію однокласнику. Зараз я навіть не уявляла, що він уже задумав.

— Назаре, не вигадуй, в мене все чудово, — я і моргаю хлопцю, і хитаю головою. Намагаюся вербально і невербально передати сигнал "стоп". Але його вже понесло.

— Коротше, Жека, треба поїхати в наше рідне місто з місією добра, — лепече той. — Ти в справі? В тебе всеодно відпустка, яку ти не знаєш, як провести.

— Так, а детальніше? Я, звісно, допоможу землячці, але в чім там справа? — Євген всміхається мені, але його погляд, адресований брату, дуже уважний. А я горю з сорому. Краще б я сьогодні злягла з температурою, щоб не перлася в цю кав'ярню.

— Треба поїхати з Аліскою до її батьків на річницю весілля, і вдати її чоловіка. Буде весело, небанально. Саме зможеш відпочити від роботи! З тебе — розваги, бо мій брат приріс до свого ноутбука і зовсім розучився спілкуватися з нормальними людьми, — останнє Назар серйозно промовив до мене. 

Я, як і Женя, не могли ні заперечити, ні погодитися. Ми обоє просто шоковано кліпали очима. Дар мови зник.

Потрібен наречений 

А також підписуйтеся на сторінку авторки. Попереду багато крутих історій 

Лія Роуз