Заглиблення в історію Аґрестії та напівельфів

Всім привіт! З кожною опрацьованою поемою та новою главою книги я все дедалі більше вдосконалюю загальну канву історії магічного світу, котра розгортається на просторах численних земель Аквілону. Кожний такий фрагмент історії робить ці держави і людей, що проживають в них, більш живими та реалістичними зі своїми поглядами на життя і наслідками культурних впливів інших народів, що утворили їхній унікальний світогляд. 

Досі мене найбільше всього цікавить тема споконвічних народів центрального материка, котрі мають найбільше прав претендувати на свою спадщину, а це вже виключає імперію Аквілон з її недійцями, предки яких колись проживали в Аквілоні, але за часи перебування на землях іншого материка Недайна цей народ значно відокремився від загальної гілки людей, обравши курс на переважання людських цінностей над ельфійськими. 

В свою чергу ті масагети, котрі жили під владою Ефілнуарської імперії, часто добровільно вступали в міжрасові шлюби, які призводили до змішення крові, вірувань і способу життя. Поступово ці масагети втрачали колишні людські звичаї і починали жити за ефілнуарським зразком. Після подій Часової Руйнації, фактично, напівельфи лишилися без влади ефілнуарців над собою і це призвело до подій, відомих як Велика Масагетська Міграція, котра змусила великі маси чистокровних і не дуже людей кочувати з півночі до південно-західного напрямку. Зрозуміло, що зникнення ефілнуарців(немерів) стало призводити до формування абсолютно нових етносів на основі ельфійської культури, а оригінальна ельфійська мова змішувалися з залишками масагетської говірки, що в свою чергу призводило до формування спочатку спотворених вульгарних діалектів, а потім ці діалекти перейшли в повноцінні мови нових напівельфійських народів. 

Також, вирішальним у формуванні культури тих народів став природний ландшафт і рельєф місцевості, через яку вони кочували. Ті племена, що залишилися блукати холодними піками Тінистих Гір й плавали суміжними морями Марморос та Вестрі, утворили майбутній народ моравців, а камарантська окупація змієлюдьми півночі й сходу сприяла черговому змішенню культури, через що більшість моравців мають на своєму обличчі або руках сліди луски, а їхні очі можуть відрізнятися вертикальними зіницями й характерним сяйвом. Також, моравці перейняли від змієлюдів деякі слова камарантської мови, через що деякі слова в них звучать інакше, ніж в тієї гілки напівельфів, що уникли життя під змієлюдьми. 

Ті ж народи, що спустилися до низовин і кочували степами, плавали на дубових човнах річками й мандрували лісами, поступово утворили народ аґрестійців. Якщо ж говорити про питання релігії, то ельфійське віросповідання, спрямоване на стихійних богів, Найтіель та Аланхейю теж тісно сплелося з людськими віруваннями, поступово витіснивши тотемізм масагетів. Зрозуміло, що із зникненням немерів, кожен людський народ формував релігію вже згідно своїм уявленням. Недійці перейняли ельфійський пантеон, але модернізували його під людський стиль, зробивши богів більш ближчими до людей. 

В свою чергу, моравці є найбільш чудовим зразком архаїзації релігії. Попри кочове життя, вплив сусідів зі степів, камарантську окупацію і війну на сході з формуванням власного королівства під егідою аґрестійських королев та недійських імператорів, моравцям вдалося зберегти оригінальне віросповідання, котре сягає своїм корінням саме ельфійський часів. Вони моляться Найтіелі, як богині, що створила цей світ і все живе в ньому, ставши з ним одним цілим, а дітей богині - моравці шанують не менше, але не дозволяють їм набирати важливої ролі, яку вони надали Найтіелі. Те, що приходить від природи, до природи належить повернути, так завжди говорять моравці. Саме тому вони своїх померлих загортають у савани з листя і залишають на вершинах гілок, щоб мертві стали одним цілим з самою богинею, котра їх породила. 

 В свою чергу, аґрестійці спочатку сповідували той же самий пантеон, що моравці, але з початком осідлості й утворенням свого королівства, королева Малґожата стала сприяти відокремленню аґрестійців від старого пантеону, його переосмисленню й формуванню абсолютно нової релігійної течії - мирної релігії аґнізму. В центрі пантеону тепер став образ Триєдиної Богині - Матері Природи, Доньки ЇЇ Аґнії та Вільного Сокола. І лише після цього образу йшли інші боги, котрі символізували дім, цілительство, землеробство, природні умови і тому інші аспекти життя аґрестійців. Тобто, вони мали релігію-нащадок ефілнуарської, але модернізували її згідно вимогам нового стилю життя. 

Моравці ж архаїзувалися так якраз по причині гірського важкодоступного регіону проживання, довготривалої окупації камарантами, а потім, після того, як недійці подарували моравцям землі східної завойованої Ґардаріки, від аґрестійців цей народ відокремили на півночі недійці, на півдні - ріка Веста, а на заході гірські хребти Лазікарі з фортецею імперців Карадаґ. За схід я вже й не кажу, бо там землі Моравії омиваються водами моря Сідарум, за яким існує Магічна Аномалія, котра поглинає безслідно людські суда, зате не заважає морським нападам камарантів, котрі після своєї поразки заснували на рідній Фалінесті королівство Серпенрайх й не відмовилися від претензій, спрямованих на колишні землі своєї імперії. 

 Незважаючи на спроби королеви Маґди проповідувати аґнізм серед моравців, це не мало успіху. Вони залишалися вірними старій релігії, а плюс небезпечні джунглі, оманливі болота й агресія з боку камарантів не дозволяла моравцям бути настільки мирними, як аґрестійці. Ці люди звикли все своє життя боротися за власну свободу і в них ця боротьба тривала набагато довше, ніж в аґрестійців. Проблема з камарантами була для моравців набагато давнішою, чим подібна історія із сатріанцями в пізнішій історії Аґрестії. 

Так, демони й камаранти проходили аґрестійськими землями, але справжня боротьба проти ворогів почалася для аґрестійців лише в ті часи, коли на троні Аквілону правила імператриця Ґроста Фростхарт, а в Аґрестії - королева Броніслава. Проте, не варто з групи напівельфів відкидати й сатріанців - це теж повноправні нащадки ельфійської культури, колишні аґрестійці, котрі відокремилися від своїх побратимів, були вигнані за море, загартувалися в жорстоких умовах вогняних островів, змінили з допомогою темної магії власні тіла, прийняли Ватро'Наз,  ще одну похідну від ельфійської релігії, а потім Моран-Тан ще й омився в крові довгих перебудов від класичної монархії до складної класової системи з матріархальним кшталтом. 

Ще є один такий цікавий факт, що в моїх історіях легко плутати моравців з морантанійцями. Чим більше ти читаєш, тим якось візуально ці назви починають плутатися в голові. Але тут є дуже хороше й логічне пояснення цьому. Моравці - це маленький народ східних джунглів, чимось схожий на аґрестійців, але з характерними слідами зміїного гену в собі. А морантанійці - це не зовсім коректна назва, створена недійцями для позначення варварського народу біловолосих відьом з вулканічних островів. Правильніше цей народ буде називати саме сатріанцями, їхньою власною самоназвою. 

Я так думаю, що більша частина аґрестійських поем зараз теж може слугувати прекрасним посібником для вивчення основних подій Аґрестії і мої читачі краще підготуються до виходу нової книги, де ми безпосередньо побуваємо як в Аґрестії так і в Моран-Тані, проживаючи разом з героями пригоди в їхніх рідних землях.