Доброго вечора, любі!!!

Я до вас з НОВИНКОЮ! 

Запрошую вас, мої хороші, до короткої зимової історії. Перший розділ вже чекає на вас. Буду рада вітати вас на сторінках цієї книги.

Уривок 

Не знаю скільки я проїхала, як на черговому спуску бачу на узбіччі чорний, великий джип, у якого увімкнені аварійні вогні. У машині піднятий капот, і поруч стоїть чоловік.

Вже проїхавши кілька метрів, зупиняюся. Бо ж кругом поле, та й машин не багато. Зрозуміло, що на допомогу зупиняться не всі. Якщо чесно, мені теж трохи лячно.

Вийшовши з машини та зробивши кілька кроків зупиняюся, й голосно питаю.

— Перепрошую! Вам допомога потрібна?

Високий, кремезний чоловік оглядається, й грубим голосом кидає.

— Якщо у вас є буксирувальний канат, то потрібна.

— Є. — лиш напружено кидаю я. Бо їдучи в гори, я брала все з собою. Ще й машину сама перевіряла.

— Ви серйозно?!! — з недовірою цікавиться чоловік.

— Ні. Я зупинилася, щоб пожартувати. — уже дратуюся я.

Стою на місці, і мені трохи лячно, від того, що чоловік наближається. Він зупиняється в метрі, й питає.

— Але, красуне, мене потрібно відтягти в найближче СТО. — чоловік важко зітхає, та додає. — Це займе багато твого часу. А я не один...

— Е! Я не зрозуміла... Це, що тут відбувається? — чую жіночий крик позаду чоловіка, а за мить переді мною з’являється худа білявка у довгій білій шубі, та зрештою весь одяг на ній білий. — Тимуре, ти геть знахабнів?!! Доки я мерзну в машині, ти вирішив розважитися?!! Ти нормальний?

Новинка тут...

Приємного читання та мирного, тихого вечора!!!