Про академки й не тільки...

Вітаю всіх з Днем Незалежності!

Якось затягнуло мене сьогодні до спогадів, а за ними й різні думки в голову полізли)) Не знаю, чи багато тут любителів академок, але я люблю почитати гарно написану в цьому жанрі книгу. Дехто, щоправда, кривиться інколи, зачувши це слово, а я не розумію - чому? Чому, якщо наткнулись на невдалу книгу, або ж просто вона не зайшла з якихось інших причин, починати відкидати взагалі думку про те, щоб читати історії такого типу? Тільки тому, що хтось сказав, що це - низькопробне чтиво? Й чим визначається низькопробність? 

Ще можу погодитись, якщо в книзі експлуатуються якісь ниці інстинкти й герої відверто слідують їм, навіть не намагаючись піднятись над ними хоч трохи. Проте, якщо автор ставить за мету продемонструвати огидність подібного - норм. Героїзація ницості - от це вже недопустимо. Але я з таким не стикалась)) 

Зате знаю, що написати академку далеко не просто. Автору треба створити не тільки цілий світ, а ще й продумати систему освіти в ньому! Придумати дисципліни, дати їхній опис, вигадати артефакти й принципи їхньої роботи. І не з розряду: це працює так, тому що я так вигадав(-ла). Почитайте й побачите як серйозно заморочуються автори з цього приводу. 

Наразі публікується свіжа академка Аліни Скінтей БАГРЯНИЙ МОРОК. Факультети, види магії, артефакти - все з логічним поясненням що для чого і як це працює. А ще про дружбу - якою вона має бути, й про кохання з його складнощами, котрі поки що явно переважають.

Хто хоче зануритись в студентське життя в наших реаліях, то це до Олесі Глазунової з її ЯК Я ЗАКОХАЛАСЬ В ЄТІ. Попри реалізм, там можна приємно зануритись у творчу атмосферу майбутніх художників. І про справжню дружбу там також є. Взагалі, в книзі дуже затишно)) 

Взагалі, останнім часом я сама припинила кривитись на будь-які жанри, якщо вони не з тієї категорії низькопробності, про яку написала вище. Зрештою, ми всі хочемо казку! Що в цьому поганого? Я пишу ці казки тому, що не бачу їх в житті. Хтось читає їх з цієї ж причини: просто втекти від реальності. Хтось пише казки в антуражі реальності, хтось - як я)) І, якщо це комусь покращує настрій - значить, не дарма писали!

Два з лишнім роки тому мене врятувала від занурення в депресію книга Юлії Богути ВІДЬМИНА СЛУЖБА ПІДТРИМКИ, за що я їй вдячна. Потім завертіла у круговерті пригод медвідьми книга Наталки Черешні ВІДЬМА ТА ДЕКАН. Повеселила книга ТОЧКА (НЕ)ПОВЕРНЕННЯ про зірку шоу-бізнесу, котру Юлія Міхаліна закинула аж в глибокі сніги Карпатського лісу, з яких не так просто було вибиратись)) Ну, а після такої книжкотерапії вже не лякав містичний детектив Інни Турянської ХОЛОДНОКРОВНІ))

В мене ж академок в класичному розумінні нема, хоча є декілька книг, що починаються зі стін магічних Академій. Найближче до цього жанру стоїть, мабуть, нещодавно завершений ГОЛОВНИЙ БІЛЬ МАГА ВОГНЮ, хоча події в ньому відбуваються здебільшого за стінами Академії.

Ну, а в продовженні - ГОЛОВНА ТІНЬ МАГА ВОГНЮ - героїні вже не до Академії, хоча нові знання вона просто таки штурмує. Ну, а маєток, де її охороняють, потроху починає штурмувати той, хто, схоже, стоїть за зникненням її батьків. 

В Анітки Санніфео героїня, котру висмикнули з нашого світу, також потрапила до магічної Академії: НАРЕЧЕНИЙ ДЛЯ САЛАМАНДРИ.

І не можу не згадати вже завершені дві академки Тані Толчин: МАГИНЯ-СИРІТКА й СПОГАДИ ВАРДЕНГАРДА ОСТЕНА - два погляди на події одного періоду в стінах магічної Академії, і не тільки))

Також запрошую до новинок моїх колег! Книги ось тільки стартували й обіцяють завертіти у шаленому вирі пригод. Оригінальна Лариса Бондарчук з неймовірною магією в Я ВКРАДУ ТОБІ ЖИТТЯ й романтична Кристина Асецька з інтригуючою історією ПІДСТАВНА НАРЕЧЕНА

Фух! Гадаю, з такого списку кожен зможе знайти собі щось за смаком))

Приємного всім читання! Миру! І все буде Україна!