Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні, 24.08., не просто державне свято. Сьогодні день, коли ми всі в черговий раз повинні подякувати нашим захисникам і захисницям. Наша свобода, наша незалежність виборюється потом, кров'ю, життями найкращих людей. Пам'ятаймо це! Дякуймо!

Незалежність — це не просто слово. Ми, українці, знаємо її ціну як ніхто. Будьмо гідними цієї незалежності. З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ЛЮБІ!

І подарунок — сьогодні для вас діє святкова знижка на роман “Зів'ялі серця”! 

Анотація:

Він повернувся з фронту в пошуках забуття й усамітнення, але освідчився жінці, яку ледь знає.

Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.

Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?

Уривок з книги:

— Ну, оголошую вас чоловіком і дружиною. Будьте щасливі! Цілуйтеся!

Перший поцілунок наречених. Перший. Тут? У душному запилюженому кабінеті перед напівлисим дядечком, який кудись дуже квапиться?

Люба глипнула на Святослава, але він не виказав сум'яття, якщо й відчував його. Легко пригорнув її до себе, тримаючи за плечі і поцілував у... лоб. Його губи були м'якими, а борода колючою — це все, що встигла зрозуміти.

Не зогледілася, як Святослав відпустив, а директор РАЦСу всунув кожному з них у руки свідоцтво про шлюб.

От і все. Сталося. Люба тримала невеликий аркушик у руках і не вірила, що тепер одружена жінка.

Погляд машинально пробігся документом. Цимбалюк Святослав Ігорович, який народився шістнадцятого липня 1985 року... Мельник Любов Петрівна, яка народилася двадцять четвертого лютого 1997 року...

Так дивно було тримати у руках бланк, на якому поруч з її іменем написане його ім'я. Не вірилося. Перечитувала. Раз, другий, третій. Цимбалюк Святослав Ігорович, Цимбалюк Святослав Ігорович, Цимбалюк Святослав Ігорович...

— Святослав Хоробрий, — шепнула, не зводячи погляду зі свідоцтва.

— Що? — перепитав він.

— Ви як руський князь Святослав Ігорович, якого прозвали Хоробрим. Теж Хоробрий. Тільки він завойовувати ходив, а ви... ти звільняти.

— Звільняти, — задумливо повторив він.

Читайте книгу тут!

***

З цією історією раджу почитати такі мої книги:

❤️ “Сто мільйонів зірок для тебе”

❤️ “Майже коханці”

❤️ “Його тиха мрія”

***

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці