Іноді ми закохуємося не в тих, ким люди є насправді, а в тих, ким вони здаються нам. У слова, обіцянки, погляди й моменти, які хочеться зберегти назавжди. А потім настає мить, коли доводиться запитати себе: я кохала його

https://booknet.ua/book/ruka-ob-ruku-z-smertyu-ya-provedu-tebe-do-prestolu-b460103 Ямадзакі Тоширо дядечку 50 років

Чому ми продовжуємо обирати людину, поруч із якою більше не почуваємося щасливими? Мені здається, справа не завжди в тому, що ми надто сильно любимо. Іноді ми просто надто довго будуємо своє життя навколо когось,

Чомусь я впевнена, що в мене буде хлопчик. Такий же гарний, як Едвард… Хоча це може стати в майбутньому проблемою… Хай краще він буде схожий на дідуся! Сміюся, уявивши собі немовля з фізіономією бульдога й поглядом

Привіт!! Запрошую вас до читання моєї першої книги "На межі прицілу")))) де відбувається цікавий поворот долі. Буду дуже рада бачити ваші відгуки після прочитаного ☺️☺️☺️