Письменництво, лікарня і треш))

Доброго часу доби, читачі та автори). І... Так, я знову до вас із новим блогом)). Нещодавно у блозі ВІки Лукащук я прочитала життєву історію із лікарні, що змусило мене згадати про те, як я кілька місяців тому сходила на прийом до ЛОРа. Обіцяла розповісти про це у своєму блозі, тож вирішила не тягнути довго з цим)). Склад історії: лікарня, безтактні люди і письменництво :). 

Але перед цим, поважні знавці, мені потрібна ваша допомога та порада. Я стала на ті ж граблі. Оновила додаток Букнет на телефоні. Зараз поясню. Колись, ще у травні минулого року, я невимушено оновила додаток, після чого у мене зник доступ до моїх книг та кабінет автора :_). Я не могла ні додати нову главу, ні відредагувати нічого, ні видалити книгу і так далі. Тоді я психонула і видалила його, повернувшись сюди через пів року. Після цього випадку я вимкнула автооновлення у Плей Маркеті, увесь цей час не оновлюючи додаток, хоча мене наполегливо просили це зробити, В якийсь момент я здалася і оновила додаток. І... У мобільніц версії у мене зник доступ до блогів інших авторів :_). Я можу прочитати блог тільки тоді, коли мені прийде про нього сповіщення і я перейду за посиланням. Просто гляньте:

Ось тут мали б розташовуватися кнопка "Блоги" та інші функції. А тепер їх немає :_). Поділіться порадою, хто знає, що робити у таких випадках :_). А тепер перейдемо до історії)

Наприкінці 2022 - початку 2023 я перехворіла на запалення слухового нерву. Це коли він починає відмирати і ти нічого не чуєш на вухо ಠ⁠﹏⁠ಠ. Штука доволі неприємна та небезпечна, але, на щастя, мені дістався хороший лікар і я видужала. Проте параноя, мов я знову стала погано чути і т.д. нікуди не поділась (підкреслюю: ПАРАНОЯ, я вже чула, просто накручувала себе _:)). Тож приблизно у квітні чи травні цього року я, знову щось запідозривши, вирішила про всяк випадок записатися на прийом до лікаря ЛОРа. 

Взяла талончик, щоб піти по запису на конкретні години, а не сидіти в живій черзі (у такі моменти відчуваєш себе аристократом, ахаххах), та прийшла до лікарні. До мого запису було ще, можливо, хвилин двадцять, мені пощастило з автобусом і я зарано прийшла. Упевнившись, хто був переді мною, а це виявилася жіночка із дитиною років 5-ти, я спокійнесенько собі сіла на стілець, що був майже під самими дверима кабінету лікаря, та, одягнувши один навушник, вирішила пописати свою книгу, адже піймала порцію натхнення у той день, залізши в телефон та паралельно поглядаючи за тією жіночкою. Але вона ніби не на прийом прийшла, а просто походити взад-вперед, я не знаю, адже вони з дитиною постійно то заходили в кабінет, то виходили звідти. Було важко зрозуміти, коли прийом завершиться. Коли та жіночка черговий раз вийшла з кабінету та пішла до виходу, я запитала у неї, мов, у вас все? На що вона відповіла, що так, я можу йти. У цей час до кабінету спритно заскочив якийсь чоловічок із живої черги. Заглянувши у кабінет, я побачила, що він уже сидить біля ЛОРа, розповідаючи йому свою історію. Я, зітхнувши, зачинила двері та, сама до себе іронічно, ніби саркастично повторюючи мамині сталі фрази, пробурмотіла: «Менше в телефоні сидіти потрібно». Це почула інша жінка, що також стояла поруч та, дивлячись на мене ось так: ತ⁠_⁠ʖ⁠ತ, промовила: «Зачекайте хвилинку, я вам дещо покажу». Вона довгенько щось шукала у себе в телефоні, я навіть уже забула, що та хотіла щось там мені показати. Через деякий час, жінка, показавши мені скріншот з якогось взагалі невідомого сайту, прокоментувала: «У американських коледжах студентам обмежують доступ до гаджетів, адже це призводить до деградації. Задумайтесь...» 

ಠ⁠◡⁠ಠ

ಠ⁠◡⁠ಠ

ಠ⁠◡⁠ಠ

Я стала просто в ступорі, очікуючи почути будь-що, але точно не це. Знаючи мене та мою імпульсивність, ще секунда, я би їй стільки наговорила але, на щастя, у цей момент із кабінету ЛОРа вийшов чоловік, і я хутко заховалася за дверима, врятувавши себе від скандалу _:). 

Іронія в тому, що у той момент я не листала рилси, не грала там у Себвай Серф чи ще якось "деградувала", а писала книжку ಠ⁠‿⁠ಠ. Цікаво, на що сподіваються такі люди, коли настільки безтактно кидають такий... Докір, я не знаю, порадою це важко назвати, абсолютно чужій, першій зустрічній людині? ಠ⁠◡⁠ಠ. Що вони змінять усю сутність її життя та врятують від "деградації"? Можливо, вона була б у виграші, якби дійсно натрапила на якогось задрота (перепрошую за гострий сленг), а не на людину зі свідоцтвом з відзнакою за 9-ий клас (звучить так, ніби я тут хизуюся перед вами, хахах) та срібним колоском за четвертий клас (аххахах, колосок, у мене, до речі, ще й кенгуру є))). Можливо, я занадто близько та серйозно сприйняла її коментар, я не знаю, але те, наскільки мене це банально здивувало, збентежило та навіть дещо розсмішило, залишається фактом. 

Можливо, колись я покладу цю історію в основу гумористичної новели. А що?) Напружений сюжет є, несподівана кінцівка, невеликий зміст та заснована на реальних подіях. Мед)).

Обов'язково діліться своїми враженнями від цієї екшн історії (цікаво, як писатиметься екшн історія? Окремо, через дефіс, чи разом? Якщо за новим правописом приставки міні- віце- мікро- і т.д. пишуться разом зі словом... А "екшн" у цьому випадку може вважатися як ця приставка? Чи як прикметник? Мовознавці, допоможіть, я ж не засну тепер ಠ⁠‿⁠ಠ) і допоможіть Ліні розібратися із блогами ^_^ _:). І, звичайно, хто ще не підписався, підписуйтеся на мій Інстаграм liinaadiicksoon(⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠) 

Усіх обіймаю і цілую(⁠ ⁠˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)⁠