Друзі, якщо і є найбільш слушний час узятися за мій цикл "Земля-2" - то він якраз зараз.

Дві книги циклу - "Погляд на зорі" та "Шлях до зірок" - вже повністю викладені на Букнеті.

Твір дещо задорогий, згоден. Додавання у бібліотеку, вподобайка, підписка та ще й коментар - витратити стільки заощаджень погодиться не кожен. Та я пропоную шалені знижки: обирайте будь-що із переліченого, і ласкаво прошу у мій світ)

А я, тим часом, продовжу серію знайомств із персонажами.

Домінік Купер - один з перших героїв, яких ви зустрінете на сторінках "Погляду на зорі". І якщо читач лише починає пізнавати світ роману, то для самого Купера стосунки із цим світом вже невблаганно добігають кінця. Домініку - майже дев'яносто. Навіть у світі майбутнього, де тривалість життя і його якість на схилі літ дещо підвищилися - це той період, коли з-за обрію от-от з'являться титри.

ШІ, як власне і його творці, любить молодих та красивих персонажів. Тож Домінік дався йому непросто. І все ж покажу тут кілька варіантів бачення.

Куперу, здавалося б, немає про що шкодувати. Він залишив по собі дітей, онуків. Він - вчений та інженер зі світовим ім'ям, увічнений як головний конструктор першого в людській історії зорельоту "Піонер".

Та читач бачить його самотнім і неохайним стариганом. Він безцільно гає рештки часу, відведеного йому долею, в своїй занедбаній халупі. Розпатланого, зморщеного, трохи божевільного, схожого на ельфа-домовика - його навряд би тепер пустили у стіни Масачусетського технологічного університету, у чиїй бібліотеці зберігається безліч праць його авторства. Окрім Саші Тернер, його колишньої студентки і підопічної, ніхто не бажає і знатися зі старим. Та й він не прагне нічийого товариства.

Драму життя цього героя ви зрозумієте, якщо врахуєте, що сенсом усього буття Купера був виключно проєкт "Піонер". Лише такий невтомний та одержимий своєю мрією геній, як Домінік, міг досягти успіху там, де всі пророкували невдачу.

Скільки, здавалося б, нездоланних технічних перешкод стояли на заваді створенню міжзоряного космічного корабля, здатного досягнути системи Тау Кита у дванадцяти світлових років від Землі! Поправка: досягнути за кількадесят (а не кількатисяч) років. Двигун революційної конструкції, який використовує енергію анігіляції антиматерії. Найпросунутіший штучін "Ліам", здатний до самонавчання та саморозвитку. І то ще далеко не всі технологічні дива, які народилися у рамках проєкту, чиїм натхненником та батьком був Купер. 

І в нього майже вийшло! "Піонер" подолав 4,6 світлових роки - більше, аніж будь-коли вдавалося рукотворній конструкції, із недосяжною раніше швидкістю. Та через дванадцять земних років після запуску зв'язок із кораблем було раптово втрачено. Радше за все, зореліт зазнав катастрофи. І це вщент зруйнувало мрії всіх, хто пов'язав із ним свою долю.

Корпорація "Терра Нова", під егідою якої збудували корабель - збанкрутувала. Її засновник, харизматичний мільярдер Альберто Гізу - вкоротив собі віку, залишивши юного сина розгрібати наслідки свого падіння. Залишки ж проєкту, у який Домінік вклав душу, його талановиту команду та багаторічні інтелектуальні напрацювання - прибрала до рук мегакорпорація "Оріон".

Цим гігантом керували холодні комерційні розрахунки. Босам "Оріону" були потрібні унікальні мізкі та технології поглинутої "Терра Нови" - аж ніяк не спроби повторити авантюрний та неймовірно збитковий проєкт. Домінік, що вступив у конфлікт із новим власником через вперту відданість своїй мрії, і згледитися не встиг, як опинився за дверима. Його ще й звинуватили у крадіжці корпоративного майна, чим зіпсували репутацію і створили проблеми із законом.

Просто уявіть, як це - доживати останні роки, розуміючи, що справа всього життя накрилася мідним тазом. Усвідомлювати, що вклав усього себе у грандіозну мрію, яка обернулася звичайнісіньким пшиком. Йти з цього світу безнадійно закоханим у "Землю-2", якої, радше за все, просто не існує.

Та вже у пролозі до книги незвичайна гостя навідується до Куперового барлогу. І він чує від неї неймовірне.

Можливо, його місія у цьому світі ще не завершена.