Напевно, це так: моя найбільша втіха — мої читачі! О це усвідомлення того, що ти пишеш не дарма, що змогла щось донести, що написане захопило або відгукнулось!.. Це ніби свіже повітря, ниби сенс дихати далі! Це надзвичайно приємно, коли люди не обмежуються кількома розділами та доходять до кінця! Це стимил і писати, і рухатись далі...

Ох, насправді складно, коли не знаєш, за що хапатися спершу: за новий розділ і якої книги чи за наукову статтю? Літературні завали знову мішаються з науковими. Шкода, що довелося випасти на декілька днів, та хоч не на декілька місяців! Якщо не підведуть якісь надзвичайні обставини, то зранку викладу новий розділ "Дівчини з вишневою парасолею"!

Ну а поки що добраніч усім, хто спатиме цієї ночі, і натхнення всім, хто знов у полоні музи!