Любі мої, зустрічайте чарівну новинку:

Омріяне щастя на двох

Уривок із книги:

- О! - Ярик нахабно ткнув пальцем.

Закочую очі на його жест, але все ж інтерес запалюється в мені новорічною гірляндою. Довелося з небажанням простежити за " вказівником" і... Та ну малий оре з мене? Там якесь дивне створіння, а не жінка. Є ще крихітна надія, що мені привидівся міраж. Але похресник безжально ріже мене, як папір гострим ножем: 

- Її хочу!

Відлунням віддаються слова, прокочуються стінами, дзвенять скляними вітринами і, нарешті, досягають вух. Свистять як гальмівні колодки, але ремонту, на жаль, не підлягають.

Дивлюся зі скепсисом на маленьке непорозуміння, а потім переводжу запитальний погляд на пацана. Я мовчки запитую в нього: "Ти здоровий, нічого не переплутав"? А він ніби розуміє мої думки, киває як Китайський болванчик дуже багато разів. В очах уже рябить!

- А давай, може, он ту?

Повертаю кивком голови свою і Ярика увагу на брюнетку біля ювелірки. Можна сказати, забираю його з небезпечної території, але малий заперечливо хитає головою.

- Тоді, он ту.

 Руда. Яскрава. Ну, повинна ж вона сподобатися. Адже він теж мужик, нехай майбутній. Але треба якось розвивати в ньому почуття прекрасного!

І знову відмова, і така розмашиста, що Ярик ледь з ніг не падає, поки мотає головою. Навіть ніс скривив, наче я йому манну кашу чи пінку від молока запропонував.

- Її!