Візуал на героїв. Настуся

Вітаю, мої любі!
У зв'язку з тим, що в мене стартувала викладка нового любовного роману "Архітектор (не) проти двійні", я публікую візуал на його головних героїв.

Ми вже познайомилися з Едуардом - витонченим і спокусливим архітектором зі столиці.

Розглянули фото і непросту долю його потенційної пари - дівчини з глибинки на ім'я Діна.

А також помилувалися фотографіями Захара - п'ятирічного сина Діни, який лякає відлюдькуватим характером, але притягує милими дитячими очима та такою ж приємною посмішкою в променях сонця.

Ну а сьогодні ми познайомимося з сестрою Захара - другою дитиною Діни - сонячною і радісною дівчинкою Настею.

НАСТУСЯ

Настуся має легкий і позитивний характер. На противагу похмурому затиснутому Захару, вона йде на зближення з новим другом мами. Едуард без проблем знаходить спільну мову з Настею. 

— Нарешті я тебе знайшла, — муркотіла Настя і міцно обіймала ляльку, яку повернув нам Едик. — Я думала, тебе вкрала Катька з підготовчої групи. Або ти випала просто. І тебе зжерли собаки. Але ти, виявляється, з дядьком Едиком у машині каталася... Він тебе не ображав? — Настя приклала ляльку до вуха. І через якийсь час кивнула. — Добре. Я йому все передам... Джессіка каже, що ти хороший. І машина в тебе гарна. Але вона в ній загубилася і не змогла знайти вихід. Тому заблукала. І ще дещо.
Настя поманила Едуарда пальчиком, щоб він нахилився. Щось пошепки хотіла сказати. Але коли він виконав прохання — моя донька його цмокнула в щоку.

Треба сказати, що Настя зіграла важливу роль у зближенні дорослих. Саме завдяки їй Діна зрозуміла, наскільки важливий правильний чоловік поруч. Тому що з появою архітектора багато що змінилося: Настя розцвіла і знайшла когось іще, з ким можна було поговорити по душах.

— Я можу розповісти тобі один секрет.
— Давай.
— Я закохалася в одного хлопчика...
— У Марка?
— Так. У Марка. Він гарний. І він мені дуже подобається... Він узагалі всім дівчаткам подобається. Але я не хочу, щоб він їх цілував.
— А він їх цілує?
— Ні, — відповіла Настя. — Але він хотів поцілувати мене в щічку.

Звісно, Настуся буває надто прямолінійною. І неодмінно скаржиться на брата за кожної зручної нагоди. 

— Я не хочу з ним жити, він мене дратує.
— Чим же він тебе дратує?
— Він обзивається, щипається, штовхається. Б'ється і плюється, — перераховувала Настя. — І взагалі поводиться, як дебіл.
— Знаєш, мала, — вирішив я розповісти трохи про себе. — У дитинстві я теж бився із сестрою. Тільки це вона була капосною, а не я. Але я все одно її терпів.
— Чому?
— Бо я був старший за неї на сім років і мав наглядати за нею.
Настя замислилася й уявила цю картину.

Як і більшість дівчаток, Настя любить своїх ляльок і за можливості проводить із ними час. Особливо після того, як дядько Едик купив ціле тріо нових.

У неї в кімнаті був ляльковий столик із таким же маленьким сервізом. І я пішов на компроміс: роззувся і якийсь час витратив на витончене чаювання в королівському стилі. Настя була з пластиковою короною на голові — закріпила її парою шпильок. А ось Джессіка з купленими мною ляльками сиділи по периметру столу. Кожна — з носовою хусткою на колінах, як живі гості.

Настя зовсім не схожа на свого брата. Особливо характером. Це слухняна дисциплінована дівчинка, яка добре їсть, не розкидає одяг по дому, допомагає мамі.

Ну, максимум, може трохи нашкодити. Наприклад, розмалювати важливий документ або ж нафарбувати губи фломастером, поки ти спиш. Але на те вони й діти, щоб так поводитися. Побачимо, як впорається з цим викликом Едуард)

Читати "Архітектор (не) проти двійні"