Привіт :) не думала, що колись знову вернуся в блоги, але якщо сунуть у руки естафетну паличку — треба приймати, еге ж? Флешмоб, що останнім часом крутиться в блогах, — #історія_про_історію Дмитра Євтушенка. Дякую за естафету Наталці Черешні та Інні Турянській. Ви — бусінки. Ну шо ж. Побалакаємо трошки? 

Не сильно скажу, що пам’ятаю, як зароджувалися мої історії. Власне, у мене більшість книг зароджується через впливи картинок\книжок або фільмів. Проте перша замітка по “Заходу сонця” з’явилася в кінці травня, а гугл-доківський файлик — першого червня. Десь у замітках є пінтерестівські картинки-прототипи героїв, бо я вічно плутаюся з волоссям\кольором очей\уподобаннями\віком\хто кому кумбратсват. 

Власне, я піддалася на переконання сонечок-дівчат і вирішила почати писати, маючи в голові лише приблизно те, що хочу сказати: розповісти химерну історію цирку, становлення його артистів та Оріяни. Спочатку я забагато хвилювалася, занадто серйозно підійшла до справи: книжок про цирк уже достатньо, феномен цирку — досліджений з усіх боків. Тому варто подумати про якусь особливість мого цирку, моїх героїв, мого сюжету. Зазвичай химерні ідеї приходять, коли я починаю писати, а не тоді, коли починаю придумувати сюжет. “Захід сонця затих” — не виняток. Від Евріпідівської Іфігенії я відійшла до Хаулівського Мандрівного замку, замішала тісто, додавши трошки всім відомої казки Шарля Перо та тему подвійників. Ну й ще багато чого. Отака мішанина-плутанина. Головне самій не влипнути :) 

Коли почала писати перші розділи й вигадувати подальші події, розповіла про те своїй знайомій письменниці, яка мені сказала дуже корисну річ: “Знайди божевільну ідею. І тоді ти будеш писати з усіх сил, щоб її втілити”. 

Ну, можна подумати, що куди ж тут божевільніше :) Але насправді там усе дуже мило! Рожево-чорний цирк, викрадені артисти, Ія, яка ледь не втрапила до його рук, і Джеймс, який понад усе бажає звільнитися. Й Ілюзіоністка — єдина, хто зумів утекти з цирку. 

Справді не знаю, що вийде з цієї ідеї. Чи то ідей. Але поки ця історія мене дуже-дуже надихає. І поки я від неї не втомилася! 

— Ти божевільна. 

Ія стиха скрикнула, жахнулася від паркану, перечепилася через власні ноги та впала на вогку землю. 

— І дихаєш гучно, як лоша. 

Джеймс ніби виформувався зі сторони чагарників по той бік паркану та скинув поглядом на Ію. Вона наїжачилася та сперлася на руки. 

— Якби знала, який ти злюка, не приходила б. 

Джеймс схилив голову набік і пирхнув. 

— Хто з нас ще лоша. 

Дякую всім, хто дочитав, лю! 

Знаю, що я злюка й не дуже часто тут з’являюся, проте якщо є ті, кому цікаво, то я щось тицяю у своїй інсті та тг-каналі, де я найчастіше публікую всілякі цитати, яких ніде ще нема, та меми. Буду рада всіх бачити!