Візуал до "Дівчинки", смаколики та рекомендації

Вітаю, мої хороші!!!

Оце щойно ваша авторка раптово зрозуміла, що книга пишеться і пишеться, уже відкрита передплата, а візуалізації головних героїв немає. Стид мені та позор!

Хоча у своє виправдання мушу сказати, що парочка на обкладинці підходить чудово для відображення Анфіси та Лук'яна. Проте, чому б не побалувати вас іще картинками, еге ж?

Анфіса та Лук'ян, як вони є)))

А це, забіжимо трохи на перед, їхнє щасливе майбутнє)))

Як вам?

Хоча насправді не забуваймо, це бачення авторки. Ви цілком можете уявити власних героїв. Цим книги й пречудові на відміну від фільмів. І якщо у фантазії автора у головного героя під носом колосяться пишні вуса, яким би позаздрив Тарас Григорович, то у читача, волею чарівної уяви, він цілком може вихвалятись гладко вибритим обличчям.

А також, запрошую вас у романтичну новинку від Аліни Амор “Півподиху до кохання” (тиць на посилання).

Про що історія:

Мій бос – справжнісінький монстр, який п’є мою кров уже цілий рік. А ще сексист, трудоголік та нещадний експлуататор. Жахливо, чи не так?

Але все змінюється коли він викликається допомогти перевезти речі від мого колишнього, а уже ввечері я опиняюся у нього дома…

Як так вийшло? Не питайте, краще читайте;)

Попередження: в процесі читання історії у вас може виникнути нестримне та жагуче бажання стати рекрутером. Подумайте двічі, бо вороття не буде!

В тексті буде:

#бос_та_підлегла

#романтика

#трішки_гумору

А ось невеличкий уривочок:

- Слухай, а може я одразу підставлю тобі шию, ти вип’єш мою кров і ми обійдемось без всієї цієї прелюдії?

Я нахилила голову вбік, демонструючи беззахисну шию. Женя оглянув її з виглядом експерта:

- Ні. Я люблю насолоджуватись процесом, а не все й одразу.

- То ти любиш довго і зі смаком? – я уважно глянула на свого нестерпного боса, випросталась у кріслі та підперла підборіддя кулачком.

Киває.

Ми точно досі про роботу говоримо?

Ну і смаколики, я ж обіцяла)))

"Моя погана дівчинка"

2p5pElLk

ss8yhIdt

JHPyWKyA