Сподіваюся, ви не боїтеся мерців
Елларіель зі Зв'язаних вже добряче набридли вибрики свекрухи та її марні потуги перехопити владу. Словом, самі напросилися. Не варто злити некромантку.
Важкі кам'яні плити зрушувалися з місць. Скрипіли старі дверцята склепів. З темних проходів один за одним виходили ті, хто колись носив корони, командував арміями й вирішував долі цілих королівств. Серед них я побачила знайому постать. Король Маркус.
Батько Ксарена й чоловік, який убив мою маму. Тепер він ішов до мене, не маючи ні плоті, ні подиху, лише кістки, рештки обладунків і порожнечу в очницях. Я мимоволі затримала на ньому погляд. Цікаво, що сказав би Ксарен, якби побачив, хто саме сьогодні вирішив стати на захист його дружини?
Я обернулася до Лукреції та Олівії. Обидві стояли неподалік, не зводячи очей із цвинтаря. Навіть Цербер притих, насторожено водячи вухами.
- Сподіваюся, ви не боїтеся мерців, - тихо промовила я.
А хто тільки знайомиться з історією Елларіель та Ксарена - запрошую до першої частини.
Королева мерців вже повністю опублікована на сайті.


2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСхожі на зомбаків
Уляна Саммерс, Да, чого мєлочиться))
Дуже захоплююче)
Аліна Чуйко (Hunter), І трохи моторошно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати