Ось вже 2/3 книги викладено у вільний доступ. Пристрасті накаляються. А я хотіла б опублікувати невеликий шматочок тексту одної з глав. Цікавий діалог між чоловіком і жінкою, коли їх тягне один до одного, але вони ще пручаються цьому почуттю. 

"Всі шляхи ведуть до тебе"

"...

— Ви дуже мила, молода дівчина, міс Невілл. І мені б не хотілося, щоб під час балу в моєму будинку з вами трапилися неприємності. Маркіз де Берклі та людина, від якої варто стерегтися невинним дівчатам.

    — Маркіз де Берклі нічого не зробив для того, щоб від нього варто було стерегтися. На відміну від вас, мілорд, — Шарлотта повернула голову і подивилася на Рокстона. 

     У світлі вечірніх ліхтарів особняка, що світили йому в спину, обличчя Джона було приховано тінню. Прикро, що вона не могла побачити, про що говорять його очі. Але від одного виду цього високого стрункого чоловіка в неї затремтіли коліна, а по тілу розлилося тепло від спогаду про поцілунок. Що не піддавалося жодній логіці через її теперішні звинувачення.

     Зате Джону її погляд був дуже добре видний: вона пам'ятає про поцілунок і прагне спробувати його знов. Але в ньому самому одночасно боролися бажання знову її поцілувати і необхідність дати спокій.

     — Маркіз де Берклі може підставити вас будь-якої миті. Але я прямо кажу чого хочу, — Джон зробив крок у напрямку дівчини. Нечесно псувати репутацію Джеймса де Берклі тільки через те, що хочеш поцілувати дівчину. Але Джон пробачив собі це через їхню давню неприязнь один до одного.

     — А мені, навпаки, сподобалася увага маркіза...

     — До біса маркіза, — рикнув Джон і вп'явся губами в губи Шарлотти...." 

Запрошую до прочитання ;)