Для сентиментальних людей легенди й міфи про незабудку — просто знахідка, їх стільки, читати не перечитати. Більшість, звісно, — про кохання і вимушену розлуку. Про походження незабудок також існує багато різних оповідок. Вони розповідають про сльози, пролиті нареченими при розставанні з коханими. Сльози ці перетворюються на блакитні, як їхні очі, квіти, і дівчата дарують їх коханим. Або на знак того, що люди ніколи не забували про свою любов, розквітла незабудка. І тепер кожен, хто погляне на цю квітку, згадає того, кого любив, але з ким змушений був розлучитися. Казки й легенди переказують різні історії, які, проте, мають один і той самий смисл: «пам’ятай, повертайся, люби».

Різні народи складають свої легенди про цю квітку, але в усіх  країнах всі вони асоціюються з коханням, вірністю, доброю пам’яттю про дорогу людину. Особливе ставлення до цих квітів у Англії. Тут із давніх часів з незабудкою пов’язана цікава подія, відома під назвою «Свято травневої королеви», на якому обирають найкрасивішу дівчину — весняну королеву — і одягають на неї вінок із незабудок. А в німецьких легендах незабудка навіть допомагає відшуковувати скарби. Існує повір’я: якщо людина знайшла на дорозі незабудку, то варто лише підійти з нею до найближчої скелі й торкнутися до неї квіткою, як там моментально відкриється хід до печери, де знаходиться скарб. У Німеччині також святкували день незабудки, під час якого школярі виїздили в ліс гратися і збирати букети незабудок (певно, лісових).

Цікаво, чи знав головний герой роману "Леді для герцога" герцог Холстон про легенду, пов'язану з незабудками, чи справді подарунок вийшов спонтанний? Але квіти подаровано, карточку написано і про це можна почитати за посиланням https://booknet.com/uk/book/led-dlya-gercoga-b398662