Додано
19.06.22 09:06:53
На файного хлопа і кобіту сьогодні знижка
Ранок починається не з кави, а зі знижки на книгу "Наречена з полонини"
Це та книга, яка перенесе вас у Карпати і подарує гори вражень.
Анотація
На полонині Шумняска існувала повна гармонія серед вівчарів. От лише одного дня все змінює Марина зі своїм нареченим, які вриваються у розмірене працею життя. Кожного поглинають власні почуття і тривоги. Маринин наречений – геть не хоче жити в місті, куди прагне дівчина. Крім того, у неї є таємниця, яка може стати завадою щирому коханню хлопця і майбутньому шлюбу.
Уривок:
Вечір пахнув стиглими яблуками. Принаймні так здавалося Марині.
Яблунь на пагорбі, де вона стояла аби прийняти пропозицію коханого хлопця – не було. Зате були ялинки, далекі гори, й волога трава під ногами. Вона поглянула на праву руку, де ще досі було кілечко з діамантом від Ігоря.
— Ти згодна? — повторив запитання хлопець.
Він помітно нервував. Його голубі очі освітлював місяць і Марині здалося, що він от от заплаче.
«Що ж казати?»
Марина вагалася, бо ніяк не могла зрозуміти намірів хлопця. Ніколи не підпускав близько, не освідчувався в почуттях. З ним було добре, як дома. Але не могла подумати, що наважиться на такий крок.
— Ти кохаєш мене? — запитала.
— Я кохаю тебе, моя пташечко.
І оте пташечко розпалило, пронеслося тілом і вдарило у самісіньке серце. Стоїть, очима: блим, блим.
Дем'ян став на ноги й обережно торкнувся долонею губ.
— Моя мила — прошепотів перед тим як прикласти свої губи до губів Марини.
Дівчині здавалося, що полонина гойдається ніби колиска в той момент, коли їхні губи витанцьовували такт під мерехтіння зірок.
— Так — прошепотіла на вухо.
А Дем'ян, як схопить дівча, аж на плече закинув та як закружляє. Марина навіть силу тяжіння не відчувала. Лише кохання.
«Ось воно» — подумала.
Завжди цікаво було, як же воно може так людей змінювати, про мамку згадала – сумно на мить стало, але швидко минуло.
Здавалося за спиною крила виросли, та не просто янгольські, а величезні, білосніжні, такі ніби гору покривали. Якщо і були гріхи до цього, то була впевнена – зараз прощена.
Читати далі
Також хочу повідомити, що сьогодні о 20:00 чекайте на новий розділ книги "Газетярка для олігарха". Традиційно блогу о цій годині сьогодні не буде, але хочу вам повідомити, що розділ буде не від Анни.Від кого тоді? О, нехай це стане несподіванкою.
Гуцульський гумор
Ранок у селі. Бажаючи поспати ще, вуйко Іван чоботом перевів півня на годину пізніше.
Мартін Штарк
389
відслідковують
Інші блоги
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили.
- Та гаразд, Юрку! І твій час прийде!
- Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Вітаю! Питання до читачів, які вже прочитали більшість з моїх книг. Потрібна ваша допомога! Зараз у мене на сторінці є 3 незавершені цикли, і я прошу, щоб ви написали, продовження якого чекаєте найбільше. Обіцяю
Вітаю! Маю для Вас таку знижку сьогодні!) Одержимість Юсупова - Ти завжди будеш тільки моєю дівчинкою, - залізна хватка його рук на талії. Хрипкий голос, від якого я раніше божеволіла.
- Ти сам подарував мені свободу, -
Ось ми впевненими кроками наблизилися до фіналу, вже завтра 15 грудня о півночі я опублікую 4 останні глави другої частини свого роману. Мені завжди дуже складно прощатися зі своїми героями до яких я вже дуже звикла, але
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГуцул тримає на руках пеленкову дитину і заколисує її,при цьому тихіше і тихіше приспівує:”а-а,а-а,а-а”.І ось коли немовля засинає гуцул з усієї дурі кричить”Гей-Гей!!!”
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати