На файного хлопа і кобіту сьогодні знижка

 

Ранок починається не з кави, а зі знижки на книгу "Наречена з полонини"
Це та книга, яка перенесе вас у Карпати і подарує гори вражень.

Анотація
На полонині Шумняска існувала повна гармонія серед вівчарів. От лише одного дня все змінює Марина зі своїм нареченим, які вриваються у розмірене працею життя. Кожного поглинають власні почуття і тривоги. Маринин наречений – геть не хоче жити в місті, куди прагне дівчина. Крім того, у неї є таємниця, яка може стати завадою щирому коханню хлопця і майбутньому шлюбу.

Emlhc7N5CFGrvLxJkhdZOn1otyBv-VTi282sIhXXn_QwjjGRb7x1jwiRaAKiOV5WwEAiClVOxItWixtX6qyXJf4-2VEJ0B3XHCU-7JDtMDn9qfh3DfYYVm_HOTQsth0b5xU25f-_BTdMqnzhYgУривок:

Вечір пахнув стиглими яблуками. Принаймні так здавалося Марині.

 Яблунь на пагорбі, де вона стояла аби прийняти пропозицію коханого хлопця – не було. Зате були ялинки, далекі гори, й волога трава під ногами. Вона поглянула на праву руку, де ще досі було кілечко з діамантом від Ігоря.

— Ти згодна? — повторив запитання хлопець.

Він помітно нервував. Його голубі очі освітлював місяць і Марині здалося, що він от от заплаче.

«Що ж казати?»

Марина вагалася, бо ніяк не могла зрозуміти намірів хлопця. Ніколи не підпускав близько, не освідчувався в почуттях. З ним було добре, як дома. Але не могла подумати, що наважиться на такий крок.

— Ти кохаєш мене? — запитала.

— Я кохаю тебе, моя пташечко.

І оте пташечко розпалило, пронеслося тілом і вдарило у самісіньке серце. Стоїть, очима: блим, блим.

Дем'ян став на ноги й обережно торкнувся долонею губ.

— Моя мила — прошепотів перед тим як прикласти свої губи до губів Марини.

Дівчині здавалося, що полонина гойдається ніби колиска в той момент, коли їхні губи витанцьовували такт під мерехтіння зірок.

— Так — прошепотіла на вухо.

А Дем'ян, як схопить дівча, аж на плече закинув та  як закружляє. Марина навіть силу тяжіння не відчувала. Лише кохання.

«Ось воно» — подумала.

Завжди цікаво було, як же воно може так людей змінювати, про мамку згадала – сумно на мить стало, але швидко минуло.

Здавалося за спиною крила виросли, та не просто янгольські, а величезні, білосніжні, такі ніби гору покривали. Якщо і були гріхи до цього, то була впевнена – зараз прощена.

Читати далі 

 

Також хочу повідомити, що сьогодні о 20:00 чекайте на новий розділ книги "Газетярка для олігарха". Традиційно блогу о цій годині сьогодні не буде, але хочу вам повідомити, що розділ буде не від Анни.Від кого тоді? О, нехай це стане несподіванкою. 

 

Гуцульський гумор 
Ранок у селі. Бажаючи поспати ще, вуйко Іван чоботом перевів півня на годину пізніше.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Max Zubchenko
19.06.2022, 14:28:46

Гуцул тримає на руках пеленкову дитину і заколисує її,при цьому тихіше і тихіше приспівує:”а-а,а-а,а-а”.І ось коли немовля засинає гуцул з усієї дурі кричить”Гей-Гей!!!”

Інші блоги
Колеги, а стільки ви пишете історій одночасно?
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
Новинка! Слр, 18+
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили. - Та гаразд, Юрку! І твій час прийде! - Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Опитування
Вітаю! Питання до читачів, які вже прочитали більшість з моїх книг. Потрібна ваша допомога! Зараз у мене на сторінці є 3 незавершені цикли, і я прошу, щоб ви написали, продовження якого чекаєте найбільше. Обіцяю
Хрипкий голос, від якого я раніше божеволіла...
Вітаю! Маю для Вас таку знижку сьогодні!) Одержимість Юсупова - Ти завжди будеш тільки моєю дівчинкою, - залізна хватка його рук на талії. Хрипкий голос, від якого я раніше божеволіла. - Ти сам подарував мені свободу, -
Вже завтра виходять фінальні глави мого роману...
Ось ми впевненими кроками наблизилися до фіналу, вже завтра 15 грудня о півночі я опублікую 4 останні глави другої частини свого роману. Мені завжди дуже складно прощатися зі своїми героями до яких я вже дуже звикла, але
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше