Привітики!

Книга Все-таки ти моя потихенько підходить до фіналу...

Вже в найближчі дні побачимо, чим завершиться зустріч Юлі й Богдана. Чи зможе він вимолити в неї прощення, на яке так відчайдушно сподівається?

І він точно не збирається покидати Київ без нього…

І, звісно ж, без самої Юлі. ❤️

Розділи 97 - 98 будуть доступні о 18:00  

Маленький шматочок для вас:

Руки тремтять, серце скаженіє в ударах так сильно, ніби зараз вискочить, а в голові — гул такий, що себе не чую.

— Швидку викликайте! — наказую.

— Юліє Ігорівно, — лунає над головою. — З ним усе гаразд. Його навіть не вирубило.

Обертаюся, готова вихопити в нього шокер і повернути назад — розрядом.

— Хто, блять, просив застосовувати шокер?

Брови в охоронця вигинаються.

— Так він Колю в баранячий ріг скрутив. Що ще залишалося?

— НЕ ЛІЗТИ! — гаркаю.

Кретини, блять.

Шкіра Богдана крижана, але на скронях виступив піт, тіло б’є озноб, очі мутні, але дивляться на мене.

Витираю йому обличчя долонями, а в нього проступає слабка усмішка.

— Хвилюєшся, сонечко? — хрипло, тихо.

Я мовчу, але мій вигляд говорить сам за себе. Заплакана, нервова і ледь не молюся над ним.

— Скажи, що пробачиш мене… — шепоче. — Раптом помру, так і не почувши цього.

У мене остаточно перехоплює подих.

— Ти ідіот, Богдане! — сварюся. — Що ти мелеш?

Чекаю вас на сторінка книги Все-таки ти моя о 18:00

З любов'ю, Джулія Блеквуд  ❤️