Все таки ти моя... 18+

Я верещу, коли його руки різко підхоплюють мене під стегна, і за секунду світ перевертається — плече Боді впирається в мій живіт, волосся падає на обличчя.
— Ти що твориш?! — гамселю його по спині кулаками. — Постав, чуєш?!
— Досить, Юлька, — гарчить він, крокуючи впевнено крізь дощ. — Холодна наскрізь, уся тремтиш.
— Я сама розберуся! — кричу, але він тільки сильніше притискає мене.
— Розберешся? — хмикає зло. — З Русланом, так? Нехай він чекає, а ти в мене вдома зігріваєшся.
Серце в мене б’ється десь у горлі — і від злості, і від того, як просто він мене підм’яв під себе.
— Не поїду! Знову ти командуєш мною! Тобі взагалі фіолетово на мою думку?
Він тільки сильніше стискає мою талію, ніби мої слова — це не аргумент, а вітер повз вуха.