Відправляємось в Київ з новим хлопцем?

 

Новий розділ книги "Газетярка для олігарха" вже на сайті. О, скільки там подій. У гру вступає романтик Максим, чи такий вже він романтик? І чи погодиться Аня поїхати з ним у Київ?

Ну і традиційно у Ані будуть пригоди з бруківкою:)




Prr2-u1RDT12lu0RvmDFLvNYXKPexnQMT32cLJE4OiMPmaDFhZguLniZGSI-0JGavBhaYv8OnlHGhrfT-rl1QE_DaHH8wYiu5scqG7_8-DfPsGaDbH-zlS8908TT1MaVkiUcy5gusmtn5SW5vw


Уривок

Вже біля дверей мого під’їзду між нами виникла тиша. Я не знала, як себе поводити і мені здалося, що Максим відчуває теж саме.

Раптом він наважився і підійшов ближче.

«Ні, ні, ні. Не роби цього» — загуло у свідомості.

Але він не чув моїх думок, тому наблизився до моїх губ і обійняв за талію. Я відповіла поцілунком, хоч не була готова до такого повороту подій.

 

Напевно я відповіла, бо відчувала якийсь борг за те, що "затоптала" не дешевий сет у суші-барі.

— Ми ще зустрінемось? — питає він після ніжного поцілунку.

— Так, — відповіла одразу.

Посміхаючись я направилася у під’їзд, а Максим продовжував стояти дивлячись на мене з ніжністю.

«Невже так швидко закохався?»

Читати новий розділ




Газетний гумор
Їде чоловік в автобусі. Відриває від газети маленькі шматочки та кидає їх у вікно. Сусіду стало цікаво, він питає:
— Навіщо ви рвете газету, і кидаєте шматки у вікно?
— Це відлякує слонів ...
— Але там немає слонів!
— Ефективний засіб, еге-ж?

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Max Zubchenko
17.06.2022, 20:16:55

Що то за газета? Може нею та в рашистів?

Інші блоги
Я не автор
Я не письменник! Пишу суто з позиції читача. Вчора натрапив на цікавий допис в блогах. Авторка піднімає питання щодо книг написаних з допомогою( якщо взагалі не повністю) ШІ. Щиро їй дякую. Адже читати твори ШІ просто мерзенно.
Думка чоловіка)))
Поки увечорі не було світла, попросила чоловіка переглянути міг Тік Ток. Там автори з цієї площадки. Він посміхнувся) Сказав, щог більшість або про вагітність, або про втечу саме жінки. І тут він видає: Чому ніхто не пише, що
Книга як ліки: про що мовчать автори
​Іноді ми пишемо не для того, щоб нас прочитали, а для того, щоб не зламатися. ​У моєму житті був період тривалістю у півтора року — час важкої депресії. Саме тоді, щоб врятуватися, я почала писати книгу. Спершу вона планувалася
Флешмоб, який зігріє вас цієї зими❄️✨
Друзі, сьогодні я прийшла до вас із тихим святковим теплом ❄️ Знаю, що цей час для багатьох непростий — іноді хочеться просто згорнутися в ковдру й перечекати все зайве. Саме тому мені так хочеться нагадати про флешмоб
Чи боїтеся ви темряви?
Це не якесь символічне питання. І воно не пов'язане ані з анонсами, ані з сюжетами моїх книг... Принаймні я їх не пов'язую. Сьогодні я хотіла б висловитися й підримати тих, хто знаходиться в схожому становищі. Я про відключення
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше