Останні години знижки!!

Доброго вечора усім, хто читає цей запис!

Сьогодні діє знижка 15% на історію Амалії та Арсена. Історія кохання студентів, події якої розгортаються в осінньому Львові.

"ПОРЯТУНОК ЦЕРКОВНИХ МИШЕЙ"

І нехай назва Вас не лякає. Справжніх мишей там немає. Хі)

(картинка клікабельна)

Нагадаю, що планується підвищення цін на мої книги, тому скоріше за все це остання знижка перед зміною ціни.

А ще нещодавно стартувала моя нова гостросюжетна історія 18+. Запрошую до читання.

"СКЛЯНИЙ МЕТЕЛИК"

(картинка клікабельна)

Уривок

Пса немає та і його господаря, а значить потрібно спускатися. От тільки як, якщо під ногами до землі більше немає жодної гілочки? Стрибнути – єдиний варіант, але й зламати ноги від висоти багато шансів. Тим більше вони взагалі нерухомі. Вся кров відступила. Здерев'яніли зовсім.

- Допомогти?

- Та щоб тебе! – Шиплю й знову схоплююся за гілку, тому що нога зіслизнула. Ще трохи і я впаду з дерева, як мішок з картоплею. – Навіщо так лякати?

- Не схоже на те, що тобі не потрібна допомога.

- Твоєї думки ніхто не запитував. Я ж сказала, що сама впораюся!

Неподалік знову чується гавкіт, але на щастя пес не з’являється в полі мого зору.

- Тримайся руками за гілку та відпускай ноги, я спіймаю.

- Ха! – Істерично вигукую. – Я краще тут проведу решту свого життя, ніж стрибну в пащу твоєї тварини.

- Як сказав би Том Елісс: не в мою зміну. Тим більше Арса вже немає. Так що стрибай, мавпеня.

- Мавпеня? Ти жартуєш? - в плечі віддається гострим болем. Схоже на те, що я все ж поранилася. - Здається, тобі час піти слідами свого пса.

- Ти будеш злазити?

- Не злізу!

- Ну тоді й сиди тут, дурепа.

За байдужим тоном незнайомця знову чується шурхіт листя.

Чорт, чому мені завжди не щастить? Чому я завжди поводжуся точно, як він сказав? Як дурепа.

Кроки чоловіка віддаляються й перспектива просидіти всю ніч на дереві не втішає.

Один, два, три - рахую про себе.

- Чекай, - викрикую й знижую свій тон на декілька рівнів, - ти можеш мені допомогти, - і ні чорта це не питання.

- Боже! – Гучний сміх. – Невже сама повелителька шимпанзе мені дозволила їй допомогти?

Усім гарного настрою та затишного вечора.

З любов'ю, ваша Кетрін!