Привіт, мої хороші!

Давно я не писала блогів, а тим паче рекомендацій. Сьогодні хочу звернути вашу увагу на молодого талановитого автора, якому дуже потрібна ваша підтримка. Думаю, молодіжна романтична історія сподобається та не залишить байдужим нікого. Заглянула на сторіночку цієї авторки випадково й вас щиро запрошую до Rouce "Ти тільки моя"

Ловіть маленький шматочок та обкладинку з анотацією.

Я йшов посередині коридору і раптом зіштовхнувся з якоюсь дівчиною. У неї з рук випали книги і зошити. Вона нахилилась їх збирати, я присів до неї допомагати збирати зошити.

- Вибачте мене, ― сказав я.

- Ні, ви мене вибачте, я без окулярів вас не побачила. Дякую, що допомогли. Дівчина встала, я віддав їй зашити і вона пішла. Вона мені здалась знайомою. Я дістав книгу, в якій лежала перепустка в бібліотеку і подивився на фотографію. Це вона.. це ця дівчина з кафе.

- Ксеніє! ― крикнув я, дівчина обернулась. Я помахав їй рукою в якій була перепустка в бібліотеку. Дівчина посміхнулась і підійшла до мене.

- Ми знайомі? - ні, але пам’ятаєте вчорашній вечір у кафе?

- Пам’ятаю і що?

- Здається це ваше, — я протягнув їй книжки і окуляри.

- Так це дійсно моє, дякую, як я можу вам віддячити? — вона одягнула окуляри.

- Ви не проти сьогодні піти зі мною у кафе?

- .....добре, ви знаєте моє ім’я, а я ваше не знаюж.

- Мене звати Костя, зустрінемось о другій годині біля виходу з коледжу?

- Добре, — сказала Ксенія, — мені вже час йти.

- До зустрічі, — сказав я і посміхнувся.

Анотація до книги "Ти тільки моя"

ПЕРША КНИГА!!!

У мене не було такого відчуття ніколи, відчуття закоханості. Коли я зустрів Ксенію. Я зрозумів, що вона кохання всього мого життя. Але іноді є такі колишні, які дуже нав’язливі.....ну дуже нав'язливі.

І ще ніколи не знаєш, де на тебе чекає біда, за яким поворотом вона знаходиться. На свою біду ми знайшли цей поворот. Але ми зможемо подолати будь-які перепони!