Навіть трохи дивно це писати, бо ми з Яною й Данте прожили разом дуже багато, а саме зраду, Сардинію, три роки розлуки, нову зустріч, образи, сміх, ревнощі, Адріана й той момент, коли двоє людей нарешті перестають тікати від того, що між ними є.

Ця історія вийшла не про ідеальних героїв і не про ідеальні рішення. Вона про те, що інколи щастя приходить зовсім не тим шляхом, який ми собі планували.

Попереду залишилося зовсім трохи.

І я дуже вдячна кожному, хто дочитав разом зі мною майже до самого кінця. Ваші коментарі, реакції та підтримка зробили цю історію живою.

Скоро поставимо крапку.

Хоча… можливо, не для всіх героїв вона буде остаточною...