Давайте поговоримо про страх...

Мене часто запитують: "Що ти там можеш писати?". Я ж відповідаю: "Перше, що спаде мені на думку".

Тільки тепер сама думаю. Я дійсно так пишу і інколи навіть не перечитую. Боюсь заглянути у те, що написала. Не можу пересилити себе. Багато хто перечитує свої книги по кілька разів, а я не читала ще жодного. Не знаю... Манія, чи страх, у тому, що я не гідний автор. Боюсь зазирнути у свою творчість. Інколи випадає така можливість, що я збираюсь з духом і таки читаю одну, або дві глави. Здається не все так погано. Не все втрачено. Можливо з мене ще колись будуть люди. Є над чим вчитись. Куди рости. Знаю свої слабкі місця, але не знаю, чи є сильні. Я певно багато панікую. Таке буває. Що ж... А як у вас зі страхом прочитання своїх книг? Можливо у вас взагалі його немає. Діліться.

12 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дарія Гульвіс
14.10.2021, 16:23:52

Зазвичай, коли я боюся перечитати якусь частину, це означає щось не так. Не скажу, що задоволена всім, що виходить, але так як перед тим, як викласти, текст зазвичай відлежується два-три дня, за котрі я встигаю обдумати, що наваяла й часто переписую. Певно тому я ніяк не завершу першу книгу. Це вже третій варіант. І точно останній, тому що мої нерви не витримають ще одного переписування.
Ні, я не перфекціоніст. Просто взялася відразу за великий обсяг - от і мордуюся з ним. Думала вже декілька разів закинути, тому що написати щось наново легше, ніж редагувати, але розумію, що тоді не розберуся з помилками й будуть вони тягнутися від тексту до тексту, поки в них не ткне якась добра людина.
Сподіваюся, що з часом редагування буде йти не з таким скреготом. Ну й що з'явиться трохи більше часу.

Показати 2 відповіді
Дарія Гульвіс
14.10.2021, 17:21:51

Мартін Штарк, Пощастило вам. Але професійний редактор мені не по кишені, а серед друзів теж немає таких.
Але прорвемося. Ще книжок десять мотиваційної літератури, декілька посібників із літературної майстерності і десь рік, і завершу, якщо зійдуть на небі зірки)

avatar
Софія Вітерець
14.10.2021, 15:25:52

Я дуже рідко перечитую книги. Звісно, є щось схоже на страх. Було навіть декілька разів, що хотіла видалити всі свої книги, але потім просто вирішила прочитати декілька розділів, щоб переконатися у своєму рішенні й зачиталася настільки, що відкинула свою думку якомога далі від себе.
Чесно кажучи, навіть не уявляю, що робила б без книг та такої дружньої спільноти)

avatar
Христина Маніль
14.10.2021, 15:10:20

Зазвичай перечитую вже розміщені глави аби виправити можливі орфографічні помилки. Скажу відверто, якби вичитувала все мільйон разів перед розміщенням, не виклала б ніколи жодної глави. Все було б не те і не так. Інколи перфекціонізм лише шкодить. Не існує нічого досконалого. Страх та бажання псевдодосконалості блокує взагалі все. Тож краще робити щось неідеально, аніж не робити нічого зовсім)

Таке враження, що це я написала цей блог. Бо в мене точно также...

avatar
Аврора Лимонова
14.10.2021, 13:32:40

Ахах, та регулярно борюся і з сумнівами, і зі страхом)) Тож добре тебе розумію))) Сама часом з побоюванням заглядаю в свої книги, особливо, якщо вони з перших.
Мабуть, щоб повністю перечитала свої книги, то зазвичай заради редагування чи перекладу. А так є моменти в книгах, які мені дуже подобаються, тому можу їх теж перечитувати час від часу.

avatar
Анна Пахомова
14.10.2021, 11:12:30

Між - вичитую себе і читаю себе то дві великі різниці. Мені вичитувати нудно. А от почитати себе іноді можу

Я завжди перечитую глави і в той момент не думаю про страхи поганого письма, тільки про те, що потрібно діставити читачу радість читання без помилок

avatar
Мартін Штарк
14.10.2021, 08:11:18

Я чомусь думала, що такий страх лише в мене, бо не раз чула, що всі себе вичитують. А в мене ніби бар'єр, коли треба перечитати. Все що я написала на цьому порталі прочитувала по разу заради виправлення помилок. А так... Читати себе не подобається.

avatar
Марта Кречет
14.10.2021, 05:23:24

Це нормально: боятися зазирнути в минуле. Написана книга то минуле.
Якщо ділитися власним досвідом, то раніше я часто перечитувала свою єдину книгу, але коли їх стало більше, то не встигаю. А ще стільки чудових книг у інших авторів.

Я іноді читаю, те що я написала. Але головне мені читати в варіанті PDF, бо так і хочеться щось виправити. Десь доставити кому чи прибрати слово, яке на мою думку тут не повинно бути :)

avatar
Рома Аріведерчі
13.10.2021, 22:57:18

Тут встигнути б читати те, що намічено, й редагувати написане.
Не повертайся до старого. Книги ж читають, вони комусь подобаються.
А ти пиши нове і краще.
Це нормально, Марі :)

Марі Керімей
13.10.2021, 23:00:46

Рома Аріведерчі, Ох... Так, але це теж важко читати. Поки ще не можу повернутись до старого. Немає того духу.
Так, і роблю Ромчику. Головне не втратити себе.
Дякую, що заглянув))

avatar
Каміла Дані
13.10.2021, 22:46:43

Я читаю свої книги звісно є багато чого, що я тепер написала б по іншому, але в цілому мені подобається)) А щодо страху, то ти себе накручуєш. Ще місяців зо 8 назад я не вірила що мої книги будуть читати. Я писала, бо мені подобалося і подобається. Тому не накручуй себе, ну не читаеш ти, а читачам подобається? Подобається! Тому будь чемною дівчинкою і твори))

Показати 3 відповіді
Марі Керімей
13.10.2021, 22:59:28

Каміла Дані, Тепер і я так роблю, але страх лишився))

Інші блоги
Фінал книги і новинка
Всім привіт. Сьогодні вже вийшов фінал другої книги про сестер Шевчук. Книга "Небезпечний вогонь" вже повністю на сайті. Наступна книга буде про Ксенію. Але до цього буде дві книги не до цього циклу. І перша вже на сайті.
Угадайка назви новинки та сюпризи
Вітаннячка! Я до вас знову з гарними новинами та обіцяною вгадайкою назви. Усе просто: ромком «Жінка на годину» вже закінчується (сьогодні буде опубліковано три розділи), настає час для новинки. З іменами героїв ми
Недільний осінній блог
Осінь щодня створює особливу атмосферу. Коли надворі сяє осіннє сонечко, хочеться вийти на свіже повітря, прогулятися алеями парку чи лісовими стежками, щоб на власні очі побачити цю красу. А коли небо хмуриться й
Вона не готова виходити за ревнивця й власника?
— Вікторіє… — Гришо… Починаємо говорити одночасно. — Спочатку ти, — пропоную їй. — Я хочу цю дитину. І якщо ти проти, в мене до тебе немає жодних претензій. Можливо, я була неправа, зважившись на це
Рецензія: Драксарія:ехо Безодні (ксенія Терещенко)
Коли світ навколо тебе намагається вижити за рахунок твоєї плоті, а академія зустрічає тебе не хлібом і сіллю, а перспективою здохнути ще до обіду... Уявіть собі реальність, де все навколо нагадує липкий кошмар у декораціях
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше