✨Доброго вечора, творче й читацьке товариство!✨

⚜️

Історія “Між двома подихами” триває, і опубліковані нові чотири глави. 

⚜️

Але спершу хочу подякувати авторці Адель Лантьє за рекомкндацію:

Дякую!

⚜️

А тепер:

зображення клікабельне

— Спочатку йдуть записи самої графині Елеонор, — пояснив Еліан. — Я вже трохи встиг їх переглянути. Але потім... потім починається щось дивне.

 

Він нахилився ближче.

 

— Тут з'являються невідомі символи. Серед них трапляються й ці півкола.

 

Нірея повільно гортала сторінки, уважно розглядаючи кожен рядок і кожен символ.

 

— Я навіть не знаю, що вони можуть означати, — продовжив Еліан. — Ще не мав часу заглибитися в дослідження. Але це письмо не нагадує мені жодної відомої мови.

⚜️

зображення клікабельне 

Нірея раптом ледь підвела підборіддя, наче збиралася щось сказати.

 

Їхні погляди зустрілися, і на мить вони обоє завмерли.

 

Ніхто нічого не сказав. Вона трохи нахилилася до нього, а може, то він нахилився до неї — жоден із них потім не зміг би сказати напевно.

 

Відстань між ними стала зовсім малою.

 

Ще мить... і їхні губи ледь торкнулися.

 

Лише на одну коротку мить, наче випадково. Наче обоє просто не встигли зупинитися.

 

А потім вони відхилилися одне від одного.

 

Нірея дивилася на Еліана широко розплющеними очима, а Еліан — на неї.

 

Жоден не знав, що сказати. І водночас жоден не хотів порушити цієї дивовижної миті.

⚜️

зображення клікабельне 

— Ніреє?.. — гукав Еліан, озираючись.

 

Але було порожньо.

 

Він побіг вимощеною кам'яною доріжкою, вдивляючись у алеї, клумби, дерева.

 

Нікого.

 

Лише темний величний храм святого Голіра мовчазно височів неподалік, наче свідок того, що сталося тут лише кілька хвилин тому.

 

Він зупинився й підвів голову на тихий шелест у повітрі. Один-єдиний аерокар, оповитий м'яким світінням, майже безшумно гайнув крізь темне багряне небо, аж поки не злився з тонкою смугою сутінкового обрію.

 

Еліан лише провів його поглядом.

 

— Дивовижно... — раптом усміхнувся. — Нірея.

 

Хто ж ще?

⚜️

зображення клікабельне 

Ліарен повільно відкрила рота, а Селіна просто дивилася на Нірею. Кілька секунд ніхто не промовляв ані слова.

 

А потім Ліарен схопилася за подушку й притиснула її до обличчя, щоб не закричати від захвату.

 

— Я знала! Знала!

 

— Ти нічого не знала! — засміялася Нірея.

⚜️

Така романтика: парк Голіра, побачення на межі світів, перший поцілунок, допити подруг ввечері в студентському гуртожитку, а наш сором'язливий картограф встряв у халепу. Уявляєте))

Еліан заплющив очі.

 

Все. Було вже пізно.

 

Вигуку виявилося цілком достатньо, щоб на нього звернула увагу майже половина залу.

 

— О, дивись, хто завітав! — вмить вигукнула молодша білявка, підводячись.

 

— Це ж наш сором'язливий, незграбний картограф! — додала протяжно чорнява, визираючи з-за вуалі.

 

— Привіт, любий.

 

Еліан ще навіть не встиг отямитися, як розкута білявка вже опинилася поруч.

 

— Д... добрий вечір...

 

— То ти, красунчику, все ж прийшов принести вибачення?

 

Еліан мало не вдавився кавою.

 

— Я... взагалі-то...

 

Та договорити не встиг.

 

Білявка вже схопила його за руку.

 

— Ходи до нас. Вип'ємо чогось міцнішого.

 

— Не думаю, що...

 

— Та не соромся!

 

Вона потягнула його за собою.

⚜️

Чи вдасться йому вирватися — дізнаєтесь у нових розділах))

⚜️

Всіх запрошую до читання  «Між двома подихами».

обкладинка клікабельна

Це фентезійна історія про кохання з елементами стімпанку.

Буду радий вашим враженням, думкам і коментарям.

Усім бажаю успіхів, шаленого натхнення й мирного вечора ✨

З повагою

Ромул Шерідан ✨