Офісні «змії» та ілюзія байдужості

Нова глава роману «Гра в подружжя» на Букнет уже опублікована! ☕️

Здається, у часи, коли кожен живе у своєму бульбашковому світі й нібито зобов'язаний бути толерантним до чужого особистого простору, офісні реалії працюють за зовсім іншими законами. На жаль, байдужістю тут і не пахне. У звичайних кабінетах між рядками таблиць і кавовими перервами постійно крутяться свої «кроти», «змії» та інші представники офісної фауни, яким чомусь неймовірно цікаво, що відбувається в чужому житті.

У цій главі герої відчують усю «красу» корпоративних пліток і того, як швидко найменша вигадка може перетворитися на справжню стихію.

Приємного читання! Діліться в коментарях, чи зустрічали ви таких персонажів у своєму житті.

? А якщо хочете зазирнути за лаштунки творчості, побачити більше візуалу до книжок та познайомитися з героями ближче — заглядайте до мого  Instagram. Там завжди затишно!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Адель Лантьє
17.08.2026, 23:47:15

❤️❤️❤️

Mary Grant
17.08.2026, 23:50:43

Адель Лантьє, ❤️❤️❤️

Інші блоги
До релізу 2 дні ❤︎
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Я з народження знав, що маю Світлий дар, але лише завдяки Ліві та Азару зміг по-справжньому його відкрити. Я кохаю Ліву й хочу бути з нею, та, здається, моє серце вирішило
Під Зливою — Новинка
Іноді минуле не повертається. Воно просто чекало на правильний момент. Разом із шаленою зливою до мене повернулися спогади мого дитинства. Ті, які я роками ховала під шарами часу, переконуючи себе, що більше нічого не
« Під Зливою » — Новинка вже доступна!!!
А що, як людина з твого минулого одного дня повернеться в твоє життя, коли ти вже навчилася жити без неї? Міра думала, що її минуле давно залишилося позаду. До тієї самої зустрічі. До одного погляду, в якому вона впізнала
Під Зливою. Історія від якої неможливо відірватись
У чотирнадцять років він перевернув мій світ одним поглядом своїх дивовижних різнокольорових очей.
Волосся у ширінці ( не зручна ситуація)
— Марат?! Я впізнав голос батька одразу. Чорт. Соломія теж почула. Вона завмерла буквально на секунду, а потім різко спробувала підвестися з колін. — Солю, зачекай… — Там люди! Вона смикнулася ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше