Анонімні читання розпочато!
Отже до мого експеременту виявили бажання приєднатися наступні учасники:
Нагадую, що уривки розміром від 5 до 10 т.зн. необхідно скинути мені на емейл annapah9@gmail.com. В листі не забудьте вказати свій псевдо на Букнет та назву твору.
Ми оцінюємо уривок за наступними критеріями
- грамотність (під неї потраляють росіянізми/полонізми, кальки, неузгодженість речень; не вартими уваги я вважаю такі штуки як одруківка, якщо звісно в тексті не буде їх по три штуки на речення з трьох слів)
- цікавість тексту (чи хочеться дізнатися що було далі, чи є в наданому уривку певна композиція типу заявзки та гачка на наступний розділ).
- зайві слова і динаміка. Так-так. Багато авторів скаржаться, що не вміють скорочувати тексти, як наслідок в тексті забагато слів, які не несуть змістового навантаження.Окрім того часто буває, що динамічна сцена описується багатослівно чи задовгими реченнями, від чого навіть бійку читати нудно.
Автори які беруть участь в читанні обовязково залишають коментар під блогом.
Я не буду плодити купу блогів. А раз на два дні буду видаляти уривок, та заливати новий. Тому рекомендую на час гри закинути блог в бібліотеку.
Немодівано учасників стає більше. Маю надію, що наша гра принесе користь учасникам. Ми виходимо на фінішну пряму. І останній уривок.
уривок 13
Дім здається у Скрипаля був гумовим. В ньому вміщалось все, що могло вміститись. І без провідника я б точно заблукала, повертаючись і шукаючи гостьовий коридор, де жили ми з дівчатами. Бо ми йшли хвилин п'ятнадцять, то повертали, то прямо…
Я очікувала, що мажордом приведе мене в кабінет. Але за красивими дерев’яними дверима з вирізаними на них дельфінчиками мене чекали … терми. Ще в передбаннику відчувався характерних запах водяної пари і сирості. Приміщення викладене синіми кахлями з орнаментом рослинності і арочним проходом далі налаштовувало на турецький лад.
- Привів? – звідкись почувся голос Скрипаля, і Віталій мимо волі витягнувся в струнку, і гучно відповів:
- Так, Владислав Іванович.
- Вільний.
В сусідній залі хлюпнула вода, і я незчулась як опинилась в передбаннику одна.
- Роздягайся, і йди сюди, - геть не попросив мене багатій. Звісно я навіть не подумала скидати з себе одяг, тільки акуратно роззулась, залишивши плюшеві домашні капці біля входу. Підлога під ногами була з неслизьким покриттям, і скоріш за все з підігрівом. Було відчуття що ступаю по оксамиту.
Я переступила поріг хамаму. Тут без перебільшення було чудово. Так, що на мить я забулась, навіщо взагалі тут опинилась. Стіни викладені світлими мармуром, невеличкі ніші з кам’яними чашами з водою, прикрашені мозаїчними панно в арабському стилі. Гладкі блискучі лежаки, на яких так і хотілось прилягти і розслабитись. Особливо після плідного тренування. В повітрі витає пара, від якої відбивається світло кругової підсвітки на стелі.
Посередині приміщення - великий шестикутний басейн, теж оточений підсвіткою по підлозі.
- Ти тупа? Чи прикидаєшся? – вивів мене з споглядання турецької розкоші голос Владислава. І повернув із небес на грішну землю. З минулої зустрічі в ньому не додалось і краплі привітності. – Хіба так складно стягнути з себе ганчірки?
- Перш за все хотіла б знати – навіщо?
- От курка, - він зітхнув. Багатій виявився в тому самому басейні, по груди у воді. Не дивно, що за парою я його відразу не помітила. Сподіваюсь він там не повністю голий. – Ти ж зіпрієш тут в одязі!
- У мене немає купальника, - так, Владислав мав рацію, але роздягатись перед ним не мала жодного бажання. Хоч вже і відчула, як струмочок поту лоскоче лопатки.
- Ще чого, давай показуй цицьки, - видав чергову грубість Скрипаль.
- Ще чого! – передражнила його. – Самі ж сказали, що «злягатись» з нами не плануєте.
- Любочка, обіцяти – не значить одружитись, - в його голосі з’явилась поблажливість.
- Я не буду з вами спати! – у відповідь обурилась я. – За цим вам до ваших нахвалених хвойд.
- Я заморився з тобою сперечатись, або роздягайся, або забирайся! – раптом втратив терпіння багатій. По при пару мені пройшовся шкірою мороз. Так швидко вилетіти з відбору мені не можна.
Психонула, і рішуче потягла футболку догори, шпурнула її кудись на підлогу. Слідом полетіли лосини. Залишилась в спортивній білизні, яку люблю носити вдома. Взагалі соромитись мені немає чого – тіло у мене підтягнуте, треноване. Хай давиться слиною, бісів фюрер.
- Білизну не зніматиму, і того вам досить, - намагалась роздивитись неприятеля в басейні. Але пара приховувала від мене його обличчя.
- Тобі ж гірше, - була відповідь.
– Що далі накажете?
- Мий мене, - в мій бік полетіло щось, що я спіймала. Виявилось – мокра мочалка.
- Ви серйозно? – я несміливо наблизилась до кам’яної чаші з теплою водою, де помістилось би чоловік десять.
- Я схожий на жартівника? – мені здалось, чи в голосі Владислава з’явилась легка хрипкість. І от же гадство, я відразу відреагувала на пониження тональності його голосу легким тремтінням в животі.
- Руки тільки не розпускайте, я серйозно, не маю намірів вступати з вами в інтимні стосунки, краще вже відразу з кастингу вилетіти, - попередила чоловіка, і помітила поличку з пляшками шампуню.
- Чому? – до нього знову повернувся гарний настрій. Тепер зблизька помітила, що Скрипаль усміхається.
І ще багато чого помітила. Рельєфні м’язи грудей, біцепси і трицепси…. Яке щастя, що решта його ідеального тіла під водою. Зрозумівши, що він роздивляється мене і чекає відповіді, мусила пояснити:
- Мені від вас нічого окрім грошей не треба.
- Он як. І що навіть не хочеш пізнати мій багатий душевний світ? – він не образився. Ну мені так здалось.
- Не хочу, - відвернулась від споглядання чоловічої краси, і щедро налила на мочалку гелю та спінила її в руках.
- Не може бути! – Владислав єхидно розсміявся. – Всі хочуть, а ти ні.
- Всі з даху стрибатимуть, і мені з ними? – тоном моєї мами відповіла чоловіку. І все ніяк не могла наважитись торкнутись його тіла. Мене це зараз переймало куди більше, ніж здивування багатія.
- Ну як же, у мене такий поганий характер, невже не хочеться перевиховати? – він відверто стібався над мною і всіма жінками, що були до мене перед ним. Явно цитував зараз їх. - Може мені мамка в дитинстві цицьку не додала, і я тепер на всіх такий злий? А ти от візьмеш і розтопиш моє серце?
Я розсміялась.
- Пошукайте собі годувальницю, а мені досить буде вже обіцяної винагороди , - все ще не знала як до його тіла підступитись.
Мити чоловіка для мене не було чимось із розряду страшного. У нас все-таки спа-салон. Ми і масаж робимо, і обгортування, і епіляцію. Тобто напряму працюємо з людським тілом. І клієнти у нас не одні тільки жінки. Чоловіків теж вистачає.
Нехай особисто я не приймаю участі в наданні послуг, але так було далеко не завжди. За освітою я медик, проходила курси масажу. Потім косметології. Одним словом мене не так просто збентежити видовищем чоловічих принад.
- Я знаю, що ти милуєшся мною, зараз зроблю тобі приємне, - по своєму витлумачив мою нерішучість Скрипаль. І ривком став в повний зріст в басейні.
Бісів паскудник! Не можна мати такого красивого тіла! Мимо волі роздивлялась тренований живіт, з кубиками і неймовірними косими м’язами, які красномовним трикутником вказували туди де…
- Ну як? – єхидно запитав багатій.
- Якби ви працювали в стриптиз-клубі мали б кожен вечір жменю грошей в трусах, - чесно відповіла йому.
- Мий вже давай, бо так і достоїнство відморозити недовго, - незадоволено буркнув Скрипаль, який явно очікував від мене іншої реакції.
107 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти
6
Я двічі прочитав роботу. Гадав. що через мобільний додаток, при перегортуванні пропускав кілька рядків. Дуже несподівані переходи, що збиваєть з пантелику. Автору варто трохи краще попрацювати над цим.
Друге, що плутало - зміна третьої особи на першу, і навпаки. Не завжди розумієш, де слова автора, а де думки одного з персонажів.
Інколи траплялися зайві займенники в роботі, що також гальмувало темп історії.
Щодо сюжету все краще. створювати героям перепони, проблеми автору вдається. Трохи покращити технічну сторону і все вийде.
Велика кількість яскраво виражених русизмів (якщо в плані діалогу, прямої мови це опускається, то в словах автора подобний нелодік псує бажання читати далі).
Бажання читати далі поки но нема, але якщо попрацювати над технічною стороною, може і виникне.
Уривок №6 - в цілому цікавий, але оці переходи то від першої особи, то від третьої, зміна локацій без будь-яких розділень тексту на частинки та підзаголовків - добряче заплутує. Також здалося, що твір перекладений з російської через гугл-перекладач і недостатньо вичитаний.
Шкода, що такий гарний сюжет ховається за не зовсiм українську мову. Не тiльки автору уривка N6, а й всiм нам потрiбно постiйно вчитися як у класикiв, так i у наших сучасникiв; у Мар'яни Долi i Лесi Найденко, наприклад.
6)Де-не-де зустрічаються конструкції, які хочеться замінити, бо не милозвучно або важко для сприймання звучать ("серце ось-ось трималося"). В одиничних випадках неправильно побудовані речення, але загалом до грамотності важко вчепитися. Твір вичитаний. Не все легко сприймалося з першого разу, дещо перечитувала (наприклад, там де батько, щоб зрозуміти, чи він там реально був, чи це марення, чи згадка). З динамікою все добре. Уривок досить цікавий, тож хотілося б знати, що буде далі.
Книга №6 про перевертнів, точніше про перевертня і дівчину, на яку полюють інші перевертні, якщо не помиляюся. Тобто класика жанру. За класикою і всі події - герой повинен захистити дівчину від умовно своїх, які чогось дівчину не люблять. Гарний флешбек з батьком, як уже писали. Події швидко змінюють одна одну, це динамічно, але хотілося б вмотивованіших переходів. Бо читача вони можуть збити з пантелику.
Любителі жанру безумовно розберуться. Новачки - не знаю. В цілому мені подача сподобалася, гачок в кінці є.
Але є й усякі "але". У першій фразі йдеться про тіло. Асоціація - труп. Можна ж просто сказати, що в руках дівчина. Бо ще довго не ясно, чи це тіло уже охололо, чи ще оживе.
Ще одна загальна для всього тексту помилка або хиба - він має вигляд підрядкового перекладу. Тобто тексту з іноземної мови, над яким треба працювати, щоб він краще зазвучав українською.
Якщо прибрати "тіла", "мужиків, що сильно були", "моє мовчання, яке порушують звуки позаду" - текст заграє по-іншому. Хоча можу повторити - любителі жанру читають і не переймаються стилістикою.
6 уривок.
На грамотність не звертала увагу, ніби все добре.(на перший читацький погляд)
Що збило з пантелику це те, що події швидко змінюються. То герой має її шукати, то вона вже десь танцює, далі описується як звірі її знайшли і вона тікає, потім згадка про бійку з батьком, потім розповідь від дівчини, як вона звіра в провулку зустріла. Якось сумбурно. Не знаю.
Лучиком світла став момент з навчальною бійкою, це мені сподобалося. І якось важко я читала, хотіла б простіших речень.
А сам текст, чи сподобався... Мабуть, я не прихильник цієї теми. Мене не зацікавило, проте написано досить гарно, дякую)
П'ятий уривок гарно написаний, історія сама по собі цікава, не без помилок, але вони не заважають.
Трохи заважає збитий в купу текст на пів сторінки.
Краще б його розбити на коротші абзаци хоча б так, як він відформатований в кінці уривку.
Трохи не вистачає гачка в кінці тексту. Але може то і є закінчення історії.
Анна Пахомова, Я вибачаюся, про умову я й забула :(, але я рада, що почула, вірніше побачила
думку такої кількості авторів і читачів. Я люблю конструктивну критику, тому не втрималася.
Уривок 5. Я спромоглася написати відгук, коли вже авторка розкрила свою анонімність.)) Та байдуже. Все одно напишу те, що планувала.
Написано гарно і грамотно, але все ж деякі похибки наявні.
Перше, на що я звернула увагу - завеликий перший абзац. його варто було б розбити на менші, адже так текст сприйматиметься краще.
Думки персонажів оформлюються в тексті, як пряма мова, тобто після лапок і перед словами автора ставиться тире.
З-за часів свого дівування, ким були з-за життя. "З-за" треба замінити на "за".
І ще декілька ком, та то несуттєве.
Текст сприймається позитивно, історія мене зацікавила. Гачком для мене стало призначення Параски: вона ж мала стати янголом-охоронцем свого юного нащадка, якого могли спокусити чорні сили.
Щодо імені, мені воно подобаєтья. В мене була знайома Параска, трохи молодша за мене. Між собою називали її Пашею. Я навіть використала її образ та ім'я в одному з оповідань.
Відгук до уривка 5. Написано грамотно, проте не вистачає декілька ком. У першому абзаці в кожному реченні застосовується сполучник "і". Можливо, було б милозвучніше, якби його чергувати з "й" , "та". Зрідка трапляються тавтології. Ці моменти не псують загального враження від твору. Уривок цікавий, гарна подача. Дякую автору!
Кристина Асецька, Заходьте) Чекаю)
Автору браво! Це мiй формат. Навмисне не буду шукати серед творiв конкурсу. Смакота!
Iрина Мащенко (Iryna), Дякую)
5
Достатньо цікавий та інтригуючий уривок, що затягнув. Особисто для мене, це найкращий серед всіх, що беруть участь в анонімному читанні (поки що). В ньому є практично все, що змушує не зупинятися під час читання. От знаєте, нема жодного речення, яке я б викинув (це нагадує програму початкової школи, де вивчаються речення, і учні повинні знаходити - відоме (В) і нове (Н). В цьому фрагменті прекрасно показано, як правильно формулювати речення. Зацікавив фрагмент. Бажання прочитати далі виникло))
Євген Палашинський (Палаш), Той, хто завжди поруч)
5. Уривок ніби з притчі чи з дитячої літератури, все гладенько, рівненько. Така собі мрія, можна сказати. Написано досить грамотно. Але нажаль мене не зацікавив. Автор без образ)
Каміла Дані, Які образи? Ми ж тут для того, щоб почути правдиву думку)
5 уривок. Загальне враження: хороший фрагмент. Мені сподобалася ідея з чорними шкарпетками)) ім'я Параска брр, не зовсім гарні асоціації, але ж це бабуся, тому і так зійде ;)
Мені стало цікаво, що буде далі, читати продовжила би, якщо дізналася автора, звісно.
Що там ще, помилки. Є трішки, але в очі не кинулися, тому виправляти не буду.
Але чорні носки мені запам'яталися...) гарна ідея...
Дякую автору, за посмішку))
Іра Тіхонова, Дякую Іра
І мені сподобався п'ятий уривок. З усіх попередніх це перший твір, який би я читала далі.
Мар, Дякую.
5) Автор цікаво мислить. Уривок читався дуже легко. Рідко зустрічалися помилки. Зайвих слів не було, тож текст не перенавантажував. Чомусь уривок нагадав юнацькі шкільні твори з української літератури. Але мені подобається, коли є більше динаміки, ніж в уривку, люблю занурюватися глибше, щоб написане викликало емоції. Та поки №5 в моєму ТОПі, бо написаний краще, ніж інші.
Кейтрін Шкроб, Дякую Кейтрін.
Пропустила випадково уривок 4....Вибачаюсь. Уривок 5. хороший темп оповіді, можна трохи швидше, але все одно вийшло динамічненько. Параска — дивне ім'я... Хіба що для комедіійних творів годиться... А ще тут не вистачає ком періодично.
Холод Влада, Дякую за зауваження, врахую і постараюся виправити.
Уривок №5
Чудовий текст) Читається легко й сама послідовність оповіді логічна й цікава. Нічого зайвого) Помилок ніби не помітила) Читала б таке на дозвіллі)
Джессіка Девіс, Дякую
Уривок 4. Текст читаеться легко, тому що видно: текст вичитаний і за граматичні помилки в ньому майже неможливо перечепитися. Це велика приємність.)))
Та попри це, є деякі моменти, які занадто обтяжують текст або є нелогічними.
1.Серце пропустило болючий удар. Звідки вона дізналася, що він болючий, якщо серце його пропустило?
2.Потягнулася на пальцях ніг. Чому не "встала навшпиньки"?
3.Зі сумочки. В цьому випадку "із" або "з".
4.Постала грізна постать Андрія. Чомусь уявився Іван Грозний...(((
Далі навіщось майже цілий великий абзац в яскравих барвах повторюється, який же той Андрій грізний, похмурий та розлючений: нагадував грозову чорну хмару, в очах спалахували блискавки, злий погляд, ще й отруйний дим з носа. Якесь "масло масляноє". А звичайна людина перетворюється в уяві на потойбічну істоту.
5.Помилилася в рахуванні.? Це не треті двері зліва. Не вірю, що розлючена людина буде говорити так докладно. "Помилилася дверима?" - вірогідніше.
6.Своїм рельєфним тілом притиснувся до дівчини. Штамп, який викликає стійку асоціацію з рельєфною дошкою для прання, не говорячи про те, що звучить це занадто пафосно.
Ана Пест, 7.Повністю знешкоджуючи її рухи та можливість втекти. Можливо, "знерухомлюючи її та присікаючи можливість втекти", буде краще?
8.Очі, у які закралась пітьма і вони палали злістю. Пітьма і полум'я - протилежні та зовсім несумісні поняття. Тому фраза нелогічна, адже це не оксюморон.
9.Ковтнула колючий клубок страху. Не зважала б на цю фразу, але бачу її слово в слово вже в другому уривку. Від того вона сама стає тим колючим клубком, який важко проковтнути.
10.Не "зап'ястя", а "зап'ясток".
11.Білі стіни гармонійно дивились з чорним ліжком. Дивитись можна, якщо є очі. Тут - "виглядали".
12.Під пильний погляд Андрія поставила хрестик на ліжко."Під пильним поглядом" і "поклала".
13.Занадто часто зустрічаються слова "грізний" та "свій", "свої".
Тішить, що автор використовує художні засоби, але в цьому уривку їхнє використання надмірне. А що забагато - то не завжди добре. Гачками для мене стали жучки та вміст сумочки героїні. Цікаво стало дізнатися, хто вона та які мотиви переслідує. Але уривок вже дає натяк на вірогідну розв'язку стосунків героїв, тому для мене інтриги немає.
Уривок 3. Не встигла, дописати, покийого не замінили.)))) Виправляюсь.
Саме в цьому уривку я не буду загострювати увану на присутніх помилках, бо зараз вже не згадаю конкретно ті, на яких хотіла наголосити. А ще тому, що більша частина тексту - це діалоги і переважна більшість помилок відноситься до розмовної мови, тому припускаю, що герої говорять на суржику.)
Проте є те, на що дійсно хочеться звернути увагу. Мені незрозумілі локаціїї, де відбуваються дії, тобто я їх зовсім не бачу. Спочатку хлопці говорили невідомо де, наче в повітрі. А далі навіть підказки не навели на єдину думку: чи то нічний клуб, чи танці, чи банкет. І чи змінювалось місце дії, я так і не вхопила. І ще, можливо, статус, робота, потреби зобов'язують героя приходити на танці з дівчиною в броніку, з уривка цього не зрозуміти, але якось напружує.)
І зовсім загадкою длямене є решітки. Чи вони розділяють якісь певні моменти, чи то шифр, що має якийсь потаємний зміст, чи просто для краси і загадковості, та, на мою думку, вони там зайві.
Ана Пест, Але не скажу, що мені несподобалось - навпаки. Уривок динамічний, напружений. Головного героя уривка пізнаєш по його словам, думкам, вчинкам - вимальовується досить яскравий образ. Текст чіпляє і, чесно кажучи, не пройшла б повз, прочитала б. Фінал уривка слугує відмінним гачком, тому ламаю голову, як же герой викрутився з тієї ситуації, в якій опинився.)))
4)Класична історія про почуття. Нічого особливого, але читачі полюбляють читати подібне. Хоча б додавайте якусь особливість у цю вічну тему, щоб виділятися, а не зливатися з іншими авторами цього жанру. Серйозних проблем з грамотністю не помітила, читалося легко, лиш інколи траплялися помилки.
Я розумію, що за правилами якщо наступне слово починається із приголосної то треба писати "зі" а не "із" але мені воно так ріже око, що не змогла промовчати.
І щодо зайвих слів - тут вони крали динаміку. От наприклад "в які закралася пітьма і вони палали ненавистю" - тут можна було написати "закралася пітьма і ненависть", щоб надати більше напруги
4. Уривок зацікавив. Написано грамотно та інтригуюче. Я, як поціновувач жанру точно б продовжила читати.
Мені вчувається західний діалект. Тобто "поставила" замість "поклала", "вибрала" замість "витягла" і т.п. Не можу сказати, що це робить текст гірше. Але екзотичніше точно робить.
Сцена напружена. Її можна зробити динамічнішою, якщо трохи скоротити частину "від автора" й збільшити діалогову. Ну мені так здається.
Ще може покращити текст розбиттям великих шматків "від розповідача" на менші абзаци. Кажуть,так читачеві комфортніше читати.
В цілому гарне враження. Не треба додаткових запитань про те, що трапилося, де відбувається дія і з ким, гарно відформатовано. Вловлюється натяк на зародження почуттів між персонажами. Думаю, цільовій аудиторії повинно сподобатись.
4
Сбалансований та цілком зрозумілий уривок. Я прекрасно розумію, що відбувається і так далі... АЛЕ... саме на цьому уривку можна провести паралель з уривком №2. Господи, одинаковий типаж чоловічого персонажа. Люди добрі, невже вам не надоїло писати історії, які неможливо одну від одної відрізнити. Чергова робота, де сильні жінки проти якихось чоловіків-істеричок! Не знаю, напишіть мені в коментарях, може я чогось не розумію... Чи це тренд такий... така ж атмосфера, як в №2 уривку, всі ті самі зауваження.
Форматування краще, в цілому, технічна сторона хороша, але зміст... Ну ось дайте мені цей уривок і №2 уривок прочитати кілька разів (з указанням авторів), велика ймовірність, що я не вгадаю, чий уривок кому належиь, бо вони дуже схожі. Люди, дорогенькі, змінити ім'я героям, місце, де вони зіткнулися не достатньо, щоб зацікавити.
от серйозно... більше на рерайт якихось 50 відтінків, чи що там популярне в жанрі СЛР, схоже...
Не цікаво.
Євген Палашинський (Палаш), Можна, я нагадаю вам про скляний дім, у якому не варто кидатися камінням? вам дуже хочеться вислуховувати про те, що ваші персонажі різного віку поводять себе, наче недозрілі пубертати? ваших читачів це обходить? Ні. Вчить матчастину. Особливо розділ про жанри. Ви не цільова аудиторія цього уривку. Ви рецензент, може трохи редактор. Вам треба просто оцінити стиль,побудову й за можливості порадити поліпшення. А не капризувати й канючити, щоб герої були схожі на ваших. Без образ.Ну яка користьвід вашого відгуку для автора?
Уривок N4. Iнтрига. Очiкування близькостi. Несподiваний поворот. Гарна мова. Але десь зсередини з'являються помилки, то "нi стiльки", то "не довiрливо", кома пропущена. Автор "вигорiв" у другiй половинi уривку. I все ж, в порiвняннi з попереднiми текстами цей найкращий.
4 уривочок. Що я маю сказати? Сказати можу і скажу, як читач тільки)
Я також завжди ношу в сумочці перцевий балончик і наручники. Особливо друге, без них, як без рук)
А якщо серйозно, то уривок цікавий. Особисто мені сподобалось. Це від ненависті до кохання? Чи Андрій не головний персонаж? Я не люблю зверхнього ставлення і приниження жінок. Де повага? Ненависть може бути, але поважають і ворогів. Звісно, якщо в творі не висвітлена проблеми таких " ідеальних стосунків". Тому, я закриваю такі книги, де бачу якогось аб'юзера, який не має кордонів.
Стосовно грамотності. Я не вдивлялась, але нічого не замітила, читаючи, окрім "завжди зі собою" мені якось коряво звучить. А так текст здається гарно вичитаним))Читати було приємно. Здається, ніби філолог писав, хто зна.
Чи продовжила би я читати далі? Так. Цікаво. Навіщо їй жучок?
Дякую автору))
Уривок 3. Як на мене картинка складається, але ще треба добре над ним попрацювати (замінити кришу, щоб не протікала) і #### взагалі я не розумію, таке враження що в інсті пост читаю. Але, можливо це так зараз модно хто зна?! В цілому я б прочитала продовження.
Відгук до уривку № 3. На перший погляд, написано грамотно, але існують слова які б я замінила. Це такі як: криша, ніфіга, бля та їм подібні. Забагато займенників. Я - ріже очі, можна вживати його трохи рідше. Незрозуміло навіщо текст оформлений решітками. Уривок досить динамічний та цікавий, а з таким закінченням я попалася на гачок твору і хочеться продовження. Дуже вдало побудована інтрига. Автору бажаю знайти трохи часу, щоб вичесати текст і тоді він буде ідеальним.
Уривок N3.
Як на мене, текст був би не тiльки цiкавим, а i бiльш багатим, якби автор в повнiй мiрi використовував художнi засоби. Подiї захоплюють читача так, що i пропущених ком не помiчаєш. Запам'яталась вiдсутнiсть коми лише в складному реченнi десь в серединi уривка.
Отже, до динамiки, що є безперечним плюсом, потрiбно додати колоритностi.
3) "Не погодився" пишеться окремо, "пробач мене" замість "пробач мені", випадкова помилка "напанниці", "Заваруха" краще замінити "колотнеча", "зговор" замінити на "змову", в деяких випадках переплутане вживання "і" та "й", бо після слова, яке закінчується на голосну літеру, треба писати "й" або "та", а якщо на приголосну - то "і"( зазвичай, але іноді є виключення). Траплялися жаргони та русизми, хоча це одиничні випадки. Деякі автори їх вживають спеціально, бо мають такий авторський стиль. Можливо, ви серед цих авторів, тоді таке допускається. Текст трохи розтягнений: треба скорочувати, як на мене, щоб було більше динаміки. Не обов'язково майже після кожних реплік писати "сказав (хтось)" і подібне, якщо це й так зрозуміло. Мені як читачу було б приємніше читати, якби герої мали якісь особливі риси, які їх відрізняють між собою. За розмовою всі якісь однакові, треба й в цьому дати якусь особливість кожному. Сам твір зацікавив. У ньому є інтрига, тож читачів все вище мною описане не налякає, але якщо це все виправити, то буде ще краще))
Дорогий автор, уривка під номером 3, маю підказку, яку не перший раз зустрічаю на цій платформі. Напишіть в гуглі просте: " текст пошук помилок". Вам стане доступний перший сайт, який зможе показати прості недоліки. Такі слова як: криша, казав, зговорі, заваруха, більш шшвидку — спалахнуть червоним і Ви зможете загасити пожежу) Ну Ви зрозуміли. Незначні помилки, котрі легко позбутися. А сам текст динамічний, зрозумілий. Можливо, навіть почитала би далі, дізналася, чим все закінчиться. Хороша історія, продовжуйте творити:)
А ще маю запитання до пані Анни. Чи можна ще скинути Вам свій уривок? Чи вже пізно?
Іра Тіхонова, Ну так і є :)
3
В цілому, мені цей уривок сподобався трохи більше, ніж два попередні. Перше, що кидається в очі, це досить правдива передача образів. Протягом всього читання я дійсно вірив, що це студенти. Психотип персонажів відповідає віку та особливостям студентів. Добре, навіть чудово. діалоги живі, видно, що для автора головне передати емоції, а не добитися літературного формату, який в цьому випадку був би зайвим. З форматуванням та передачею діалогів також тут все трохи краще. Особисто мені не було складно зрозуміти, хто і що говорить.
Щодо проблем, то я не зовсім розумію, що означають ці решітки. Вони сильно збивали темп історії, змушували мене зайвий раз згадувати, що це лише уривок, частина твору, а не частина якоїсь історії. Тобто, атмосферу ці решітки серйозно руйнували.
складно зрозуміти - про що саме уривок. То спочатку все виглядає, як розмова кількох студентів на дискотеці, то потім починають говорити про якісь неймовірні здібності.
Через використання першої особи, гадки не маю, як відобразити в уяві головного персонажа. До граматичних помилок не пристаю, гадаю, що робота лише пишеться...
Бажання читати далі частково виникало
Ой, треба ще раз перечитати, бо геть заплуталася в сюжеті, героях... Різонуло погляд слово "криша" ще й кілька разів підряд.
уривок 3.
1. Грамотність - так собі, але читати не заважає. Не знаю,чи віднести до помилок те, що дія відбувається на дискотеці, а комусь закоханому видається, ніби це бенкет, причому найкращий з бачених. Може то літературний прийом або якось пов'язано з попередніми подіями?
2. Дізнаватися, що та далі, не дуже хочеться - тут би розібратися з тим, що читаю. Це ніби фентезі, є герой з паранормальними здібностями, є якась зрада, якісь друзі, що їдуть на допомогу і персонаж, що не слухає порад і збирається якось діяти. Любов теж є. Але що й до чого зрозуміти не вдалося. Вдалося зрозуміти, що темп гарний і що було дещо важливе до цього моменту і буде після. Сам момент надто подрібнений на ще менші моменти, що підкреслюють напругу, але створюють сумбур.
Словом закручено, яскраво, емоційно хоч і не зрозуміло, але герої схожі на підлітків, що грають у страйкбол, а не на дорослих людей під час виконання завдання. Може вони саме підлітки, бо на початку згадувалося про перескладання іспиту.
Думаю треба і собі долучитися до коментів. Отже, в першому уривку я була солідарна з більшістю - над діалогами треба попрацювати. До речі, я десь рік тому писала цілий блог про діалоги. Проте що мені сподобалось - це стиль автора. Він відчувався саме в тих коротких реченнях, що створювали напругу навколо героїні.
Другий уривок - як стрімкий потік. Захоплював, проявлявся картинками. Але як то кажуть акторська гра може бути різною. В другому уривку це була гра на сцені, а не в кіно. Голоси персонажів звучали занадто голосно для глядача в першому ряді.
Уривок 2. Грамотність. Текст виглядає грамотним, тому що не має таких помилок що ріжуть очі. Проте є деякі похибки, виправивши яки можна значно його покращити. Зупинюся на деяких.
1.Погляд Грому. Чому з великої букви? І слова не співпадають за якісними ознаками. В погляді може бути гроза, блискавки. А грім - у голосі.
2.Проковтуючи колючий клубок шоку. Краще було б "ковтаючи".
3.Півтон - одне слово. Можна використати "напівтон".
4.Зарядити по її морді. Морда більше стосується тварин, до людей доречніше було б вжити "пика" чи "писок".
5.На очах ковдра гніву. Чим пелена погана? Ковдра ж в оці виглядає трохи занадто.
6.Підходить до бару,згрібаючи всі пляшки, які падають і робиваються на друзки. Тут є невідповідність у послідовності дій. З тексту виходить, що він згріб і розбив усі пляшки на шляху до бару.
7.Усередині все трясе від боротьби повернутися, ніжно обійняти та ніжно притискати до себе. Не зрозуміло, в чому боротьба, більше підходить "від бажання". Слова "повернутися","обійняти" доконаного виду, а "притискати" - недоконаного, тому відчувається певний дисонанс. Краще "притиснути".
Ана Пест, Цікавість. З уривку не є зрозумілим, які події трапилися з героями і що то за таємнича дитина. Але саме це і є тим гачком, стало цікаво дізнатися про дитину до подій, які передували сцені в уривку.
Уривок дуже емоційний. Але герої симпатії не викликають, жалості - також. Вони у своїх почуттях занадто гіпербелізовані, навіть гротескні. Він з люті й агресії впадає у стан апатії та самоприниження. Вона, яка від нього, напевно, нічого хорошого не бачила, готова до самозречення, згодна поступитися власними волею та особистим щастям.
Хоч герої й не зацікавили, хочу дізнатися таємниці, завісу яких привідкрили в цьому уривку.)))
Уривок 2.Видно, що автор російськомовний, деякі речі сильно кидаються в очі, як от "шкодуєш мене"... Лука як персонаж зовсім не сподобався, він такий от "владний герой" який взагалі не в моєму смаку. Перепади настрою в нього як в дівчини-підлітка... =( Не віриться, що це дорослий чоловік взагалі. Знаки оклику в тексті... Їх занадто багато, тому все це сприймається якось гіперболізовано і награно, і тому я не відчуваю співпереживання до персонажів.
Дівчина теж типова "я тебе виправлю, мій поганий хлопчик"... Тут теж все гіперболізовано і виглядає штучно. =( Емпатії не відчуваю.
Так текст грамотний, нормально читається, але ці персонажі для мене надто пласкі і штучні.
Холод Влада, Це, здається, не калька з російської, так на західній говорять, Але може це з іншої мови калька. Річ у тім, що це мова персонажа, не розповідача. Це до розповідачів у ролі "від автора" колись були вимоги про розповідь літературною мовою. д
До персонажів таких умов ніхто ніколи не ставив з літературознавців або літературних критиків. Ця мова може подобатися чи ні, але то ніби передача розмовного мовлення. в діалогу.Тобто це не розповідач російськомовний, а персонаж. Це його словесна характеристика. А вже вміє цим прийомом автор користуватися чи ні - то інше питання.
Уривок №2. Ох, напевно це з того самого роману, що починала читати) Чудовий зміст і герої мені зайшли. Лука мені сподобався, характер владний і цілком у моєму стилі) обожнюю такі романи, де йде протистояння. Текст цілком грамотний, інколи є певні незрозумілі переходи (не хвилюйтеся, я лише за правилами марафону), проте читати з захопленням можна і потрібно!) Однак іноді ненормативна може відштовхнути, не люблю такі "слова" у текстах. Можливо, вони додають якусь незвичайну магію чи родзинку, але це не моє... Тому щодо цього щось конкретно сказати не можу) Отже, стиль написання - чудовий, схожі твори зазвичай читаю. Головні герої влучні й підходять) Нічого такого страшного сказати не можу - от справді!) Мені сподобався уривок)
Відгук до уривка № 2. Цікавий уривок, дуже гарно описані емоції. Написано грамотно, хоч і не вистачає декілька ком. Єдине, що не сподобалося, це слова, букви і яких замінені зірочками. Я не люблю нецензурні слова в книжках, тому їх варто було б замінити на інші, такі, що допускаються цензурою. Звичайно, слова, які використав автор, краще розкривають переживання героя, але особисто мені таке трохи ріже очі. Сюжет зацікавив, затягує і хочеться читати далі.
Автору бажаю натхнення на такі ж емоційні сцени, вони мені сподобалися.
Уривок N1. Автору потрiбно попрацювати над мовою персонажiв, що автоматично приведе до бiльшої виразностi героїв. Дiалог двох протилежностей став би бiльш яскравим: у читача не виникало б запитань щодо того, кому належать слова. Плюс - нестандартнi образи.
Уривок N2. Навiть одна пропущена кома руйнує iнтерес до твору. Емоцiйнiсть притягує. На перший погляд, можливо, й забагато злостi i гнiву. Але те, що для уривку занадто, для повного тексту, де є мiсце спокою i роздумам, доречно i гармонiйно.
Непоганий фрагмент. Багато емоцій, що без сумніву є величезним плюсом. Мелодрама в цьому фрагменті працює. Але... щось Лука як персонаж мені не заходить... Знову ж, заради певних емоцій можна і гіперболізувати характер, вчинки та слова. Але саме в цьому уривку це все переходить в якийсь фарс. Не люблю, коли персонажі, в одному розділі метаються з однієї стороні в іншу. Це не дозволяє сприймати його, як повноцінного. Якщо до героїні особливих претензій нема, то до чоловіка назбиралося з десяток.
Невже в більшості книжок з жанру "любовного романа" (походу з жанром я не прогадав) так люблять занижувати чоловічих персонажів?
Так, я не цільова аудиторія роботи, звідки цей уривок. Але такі знущання з чоловічих персонажів ще сильніше плутають. То він каже, що кат, якого світ не бачив, то починає вважати себе жалюгідним. Це не чоловік, це не чоловіча психологія, а жіноча. Вибачте, але чоловіки так себе не ведуть.
Бажання читати далі в мене не виникло.
Євген Палашинський (Палаш), +++
Отож шматочок досить емоційний, зірочки в словах лишні як на мне, проте можливо автор спеціально їх поставив для блогу. Емоційно, затягує, хочеш знати, що буде далі. Написано досить грамотно, хочя я не філолог, не мені судити, я кажу як читач!
1."Трясе від боротьби повернутися" - практично єдине словосполучення в цьому тексті, що схоже на кальку з невідомої мені мови. Кожне окреме слово зрозуміле, настрій теж вгадується, але по-українськи так не говорять.
2.Зірочки замість повного написання слів,що належать до обсценної лексики. На мою думку, так не буде пристойніше, адже читач повинен здогадатися, що саме під зірочками, інакше це були б зайві слова. І хто не читає такого принципово, не читатиме й із зірочками. А хто не вбачає проблеми, той не потребує такого прийому.
3. Текст дуже емоційний. І було б непогано зробити не одну перебивку напруги, як тут, а кілька, щоб читач виділив початок і закінчення періоду емоційно. Але це суб'єктивна думка. Бо твір не складається з одного уривка, може перед ним і після є менш емоційні частини.
; без останнього абзацу з діалогом був би гачок для наступного розділу. На ньому було б краще закінчити цей уривок.
4. Тут ще треба про грамотність. З нею є проблеми, особливо з синтаксисом . Якщо вони хвилюють автора, можна пошукати коректора, але такого, що не лізтиме в стиль.
Рома Аріведерчі, 5. Зацікавленість текст викликає - і таємницею народження, й подальшими стосунками персонажів.
6. Добре, що є фокальний персонаж - жінка. І автор не скаче по головах інших персонажів, вивалюючи на читача їх думки й ставлення, як це часто буває у початківців.
Уривок 2) Спочатку текст сприймався важко: не могла зловити суті того, що відбувалося. Можливо, це через те, що не читала попередній розділ. Інколи пропущенні коми, але все ж уривок написано досить грамотно. Я не знаю, чи варто коментувати таку випадкову помилку: "повернутся" написано замість "повернутися".
annapah9@gmail.com - мій джмейл цю адресу не розпізнає :(.
Апдейт. Розпізнав нарешті, листа відправлено.
Анна Пахомова, У мене лист не відправлявся. Тільки сьогодні вдалося.
Форматування збилося, діалоги через це нечитабельні, а в них весь зміст уривку. Нащо так робити? Якщо блог має обмеження, то може треба якийсь менший шматок викладати? Грамотність тут не оціниш, бо все зліплено.
З того,що вдалося зрозуміти попри те, що текст покалічено, побудова досить правильна - є зав'язка, де персонаж нещасливий, і розв'язка, де дається шанс на щастя. Гачок ніби теж є, але поки продерешся через розбите форматування й зрозумієш, хто що кому сказав, читати уже не сильно хочеться. І конфлікт теж ніби є, але знову-таки - поки розберешся, хто кому заздрить і чому, уже й знати не хочеться, так важко читати й на ходу здогадуватись - то тире чи початок репліки персонажа. Але автор тут не винуватий ні в чому.
Ну і пробачте, чому кальки з полонізмами - то неграмотність, а інші стилістичні вади - ні? І невже персонажі (та й розповідач) повинні говорити так, ніби вони - ожилий Академічний словник?
Ана Пест, Оце справді важливі помилки. І думаю, то велика робота, що заслуговує великої вдячності.
Це яскравий приклад того, що форматування для тексту не менш важливе, ніж сам зміст.))) Адже тепер він сприймається геть інакше. Спочатку ж не могла вловити суті. Тепер же гототова висловити враження.
1.Грамотність. Мова тексту грамотна і виважена, читати одне задоволення.)
2.Цікавість. Чесно кажучи, я б з радістю прочитала далі. Історія гг мене зацікавила. Її образ постає набагато яскравішим, ніж другорядні персонажі: зовнішність, характер. Ще є вказівки на те, що Настю в майбутньому чекають зміни. Вони для мене стали тими гачками. Це і згадка про блакитні черевички, про які мріє героїня, і танець (хоч дійсно опису енергії танцю та власне відчуттів дівчини відверто не вистачає), і пропозиція подруги переїхати в столицю, яка манить Настю своїми можливостями.
3.Зайвих слів я не помітила, навпаки, дечого не вистачило та дечого не зрозуміла. Речення "Це Настя сама винна, що знов опустилася і вкотре втратила самоповагу". В контексті цього уривка є трохи нелогічним, вибивається, адже перед цим стверджується, що у новій сім'ї її зустріли добре, і далі про відверте незадоволення життям не згадувалось.
Ана Пест, І ще, коли Наталка говорить про коханку Леоніда, що живе на сусідній вулиці, я не одразу зрозуміла, про що йде мова. Якось плутано, лише натяками, що я й зараз не впевнена, що то про коханку. Здогадалась пізніше, коли виявився факт, що він таки має зазнобу. Але то дрібниці. А от про те,щоб зобразити танець, варто подумати.
Якщо назва твору буде оприлюднена, я обов'язково прочитаю його повністю. Зацікавила мене історія дівчини, що мріяла про блакитні черевички.)))
В мене не коментар до твору, скоріше питання: твір може бути опублікований, чи треба надсилати ще не опублікований на букнет.
Марта Кречет, може бути опублікованим, звісно. Все одно уривки анонімні.
Оскільки текст тепер набагато більше схожий на художній, то буде відгук № 2.
До грамотності претензій немає. Але хотілося б, щоб хоча б головні герої мали якісь стилістичні відмінності у мовленні, якісь мовні маркери. Опис можна розбити на абзаци по кілька речень, хоч би хронологічно розділивши події. Є внутрішній конфлікт - героїня всім щось винна, навіть матері дітей, що їх покинула, але дорікає за погане виховання. Він підвисає. І є конфлікт між станом байдужості й зацікавленням перспективами в кінці. Він не дуже працює, бо зав'язка не повинна бути цікавішою за розв'язку. Хотілося б опису танцю, він би показав героїню тако, якою вона є насправді, в душі. В цілому враження позитивні, автор на шляху до опановування технікою. Має свою нішу - опис побуту й звичайних людей, цього тут, на Букнеті, мало, це може привабити до нього цільову аудиторію.
О, відфотмарували))
