Оповідання-переможець конкурсу «кримський інжир».
Любі друзі, тут ви знайдете все, що вам сподобається! В оповіданні є юна розкішна блондинка, яка омиває свої напівголі принади у теплих хвилях Чорного моря. І владний шеф на крутому мотику, який тримає у покорі ціле кримське селище. І романтичний, пристрасний, смаглявий, гарячий південний красень Мустафа, який з майстерністю хороброго та елегантного тореро рятує дівчину від смертельної загрози – небезпечного бика. І капризний хлопець-мажорчик, син впливового посадовця, який нахабно та брудно залицяється до красуні з ціллю заволодіти нею у сексуальному плані. А якщо вона не віддасться, то підступно відібрати у неї житло, отримане у спадок від батьків... Одним словом – любов така, що аж шкварчить, пристрасть, підступність, зрада і усе інше, за що щедро платять гроші та ставлять зірочки! ;)
І знаєте? Я не жартую! Усе це, дійсно, є в оповіданні "Місячне сяйво на морській воді", яке у грудні минулого року зайняло перше місце на конкурсі «Кримський інжир» від Кримського дому. Але... по-іншому! Так, як воно відбувалося за часів СРСР, у 60-х роках минулого століття.
А головне – там є Крим. Втрачений, віднайдений і знову втрачений. Головний герой – кримський татарин Мустафа, який у дитинстві був висланий з Крима разом з усім своїм народом. А через двадцять років потайки повернувся у рідне селище, щоб побачити батьківську хату, яку радянська влада вже віддала іншій родині...
Запрошую прочитати цей твір тих, хто зацікавиться.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, Ірино, за те, що виклали цей твір)) Насправді, я його чекала від Вас на Букнеті, із задоволенням його прочитаю, бо Крим - це моя любов назавжди, правда після Одеси — мого рідного краю))
Лілія Барковська, Щиро дякую за відгук, Ліліє. Для мене це теж солодкі та гіркі спогади. Те, що я описую - і те селище, і море, і розкопки, і запахи степу - усе це спогади, які залишилися від щорічних подорожей у Крим на літні канікули. Навіть отой бугай, що втік з колгоспу, - то реальний спогад. Правда, він погнався не за юною красунею, а за мамою мого вітчима, яка полізла у колгоспне поле, щоб нарвати кукурудзи. На щастя, ми її врятували! :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати