Пишіть простіше... Ні цей пост не про техніку мінімалізму. Це роздуми про тренди та напрямки.
Для розумних людей очевидно, що у світі йде низхідний тренд. Тренд деградації політиків, народів, мистецтва, культури.. І книги в тому числі. Історія, що режисерів просять робити сюжети простими, а тексти розжовувати, щоб глядач, що паралельно скролить телефон, міг зрозуміти про що йдеться, вже не виглядають для мене анекдотичними.
Я думаю, що ці тренди не оминають і книги. Аудиторія змінюється, це очевидно. Хто хоче багато підписок та читачів мусить писати легкий "попкорн" і подавати простенький фаст-фуд. Дешево, сердито, калорійно.
А от для тих, хто намагається копати глибоко, та ретельно підбирати інгредієнти для своєї вишуканої книги страви — новини не дуже оптимістичні. В ресторани ходить завжди менше людей — чим в шаверну до Ашота.
Це не критика Ашота. Бо Ашот — красунчик — в нього успішна бізнес модель. Він продає те, що смакує більшості. А що робити власникам ресторану? Або бути готовим потратити роки та створити впізнаваний бренд, або готувати для своїх близьких або подумати над іншою бізнес-моделлю — наприклад випікати пиріжки з капустою...
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ ресторани ходить менше людей не тому, що вони рівнем не вийшли - їх зарплатнею обділили. Чи ви інтелектуальний рівень вимірюєте доходами? А це вже снобізм чистої води. Життя не будується лише на високих ідеях. І чому високі ідеї мають бути ускладненими? Хтось дуже розумний сказав: "Все геніальне - просто". Чесно: як втомлюють ці повчання, порівняння. Розважальна література не дорівнює "низька". Людям і відпочити треба, щоб не збожеволіти. І, повірте, в розважальній літературі, часом, світлих ідей буває більше, аніж у високій. Різниця в тому, що легше засвоюється і дає хоч якийсь ефект. Вишукано приготувати можна і смажену картоплю, і для цього не треба бути шеф-поваром зіркового ресторану.
Сергій Більцан, Уф, я глянув на обсяги... Можу хіба-що якусь невеликі Ваші гуморески проглянути та оцінити)
Можливо я помиляюсь, але мені здається, що достойний твір в любому випадку знайде своє місце.. Питання тільки часу і кількості (читачів).
Вадим Сухобрус, До речі, можливо не в тему, але я знайшов відповідь на питання, чому хата у "Леді замку Саммерфелл" так швидко розвалилася)))))
А коли було інакше? Хіба ми з вами зараз можемо прослухати опус якогось Вівальді з розумінням де ж там виконавець трошки схибив? Те, що потрібно було колись - пішло з життя більшості. Гадаю, що якраз тренд книжок був перед цим.
Але! Колись теж було багато творів, про які ми не чули. Хоча тодішні мали своїх улюбленців, багато з яких просто заробляли. На потребу. Це на часі, а ось це ні. Проте, хтось залишився, хоч не більшість. Питання в тому, що кожен бажає - творчості або успішну бізнес-модель?)
А як вам думка, що взагалі скоро велика кількість людей знову буде неграмотна? Або інакше грамотна - в неї мінімальний текст буде йти до відео та й просто фізично не зможе сприймати великий, складний текст. Кліпове мислення. А ще й ШІ. Нащо тобі вчити щось, коли є такий красень?)
Якби ж все так було, як в прикладі з рестораном, тоді вишукану книгу потребували би и купляли би за великі гроші. Був би вибір - багато, легко, швидко та потрошку, або довго, розумно, вишукано, але дорого. Але цього нема й не буде.
Вадим Сухобрус, Це та сама фішка, що і з кріпто-валютами. Корпораціям, які заробляють щодня мільйони треба кудись ці мільйони вкладати. Поки галузь росте - це виглядає непоганою інвестицією. Якщо пам'ятаєте, десь у 2008 була бульбашка із вартістю житла. Навіть в Україні було відчутно - квартири коштували по 80К баксів. При тому, що це були ті самі квартири, які через місяць коштували вже 20К. Питання тільки в тому, чи лусне та бульбашка. Бо крипта тримається не стільки на інвесторах скільки на картелях.
Ну це не новина, що чим простіше - тим більше.
Намалювати хтиву історію значно легше, аніж написати "Гаррі Поттер 2.0". Втім і піддаватись відчаю та шукати "інші бізнес моделі" це також, як на мене, дурість.
Потрібно також розуміти, що усе життя - гойдалка дитяча. Ну та, де потрібно 2 людини, щоб гойдатись.
Тільки в нашому випадку правило інше: чим більше складнішого - тим більше цінується легке. А чим більше простого - тим більш цікавим виглядає щось складне.
Я он придивляюсь до авторів, що раніше, як і я сам, мали копійки підписників та переглядів. Я і сам ще не так давно цифру 14 мав під "підписниками". Втім зараз 93, а ті автори, що не дивно, не відстають від мене, а дехто навіть вже випередив.
Тому так, я згоден, що зараз тренд на легкість і малу складність. Втім я не вірю, що це вирок, і що це на завжди.
І навіть якщо так - що тепер? Лягати і вмирати? Та ні, щось мені лінь трохи))
Дієз Алго, Згоден.
Втім я, у цій розмові, не сильно заглиблюсь у подібне. Я кажу у загальному сенсі.
Якщо у творі чоловік і дружина цілуються, тримаються за руки, обнімаються - роблять усе, від чого хочется сказати: "Оу, як це мило!" - це ок.
Втім, якщо в творі є щось, що так чи інакше доводить до збудження - одразу питання: "Навіщо?". І, як показує досвід, або взагалі немає сенсу подбідне у творі (тобто виключно збудити) або сенс слабкий і можна було обійтись іншим способом показати.
Втім, це лише моє бачення! Життєвий досвід показує, що зі "звичайними" людьми мене поєднує виключно біологічна відповідність))
Дякую за гарну бесіду, пані Діез Алго (я не знаю, що з цього може слугувати як ім'я). З Вами, як завжди, вийшла цікава розмова)
Нехай щастить! ♥️
Не можу з Вами погодитись. Люди скоріше починають простіше відноситись до багатох речей, які раніше мали велику вагу. Сучасну людину важко здивувати та зачепити. Надто велика інформаційна бульбашка навколо нас. Вона ж і формує зовсім інше критичне мислення.
Це не фаст фуд і ресторан. А ресторан, де подають устриці, які ну прям на любителя або де подають таку страву, що важко зрозуміти з чого вона зроблена. І на противагу ресторан, де їжа проста, зрозуміла, можливо навіть корисна, але й смачно приготовлена. Де є розуміння що саме я зараз споживаю. І це розуміння приходить не через сотню "прожованих" сторінок. А практично відразу. Зараз люди не готові втрачати свій час на шедевр, який ще треба переварити. Вони хочуть емоцій, справжності та легкості сприйняття. І це не про тупість тексту, а про вміння донести читачу свою думку та філософію проситими і зрозумілими словами.
Дієз Алго, Так. Краще вдосконалюватись та досліджувати сучасні тенденції в літературі) Шукати різні підходи як донести свою думку. Це рано чи пізно принесе результат!
Головне, щоб кухар не плекав ілюзій. Бо може бути так, що він візьме інгредієнти, змішає, додасть приправ - а вийде щось геть не смачне. І він почне звинувачувати Ашота, що той "клепає" їжу масового споживання, тому він і популярний. А справа геть в іншому...
Як хочу, так і пишу )))) І знаходжу свого читача, якому подобаються мої книжки, як більш складні й болючі, так і веселі історії. Бо вони всі емоційні й щирі, з цікавими сюжетами й приємним післясмаком.
Morwenna Moon, І я так само. Хоч іноді й ставлю питання, чого саме хочу))) Гадаю автор має визначитися з пріоритетами: чого він насправді хоче? Писати те, що подобається самому і шукати однодумців, або шукати комерційні шляхи, які можуть дуже вплинути на творчість. А жалітися на те, що люди не читають... Ну таке собі
Є питання сенсів. А є питання стилю. Ставати примітивнішими - не потрібно. А от вчитися писати текст, який легко читається, висловлювати думку чітко і зрозуміло, застосовувати емоційність у відповідних місцях - потрібно.
Герман Харрінгтон, ага, а ще пасувати до страви. Бо ніжний вершковий крем там явно зайвий))
Дозволю собі з вами трішки не погодитися.
Знаєте чому Ашот став успішним у сьогоднішньому світі? Бо шаурма смачна і дає емоції, хоч і примітивні.
Натомість ми маємо купу правильних творів, які так і хочуть нас чомусь навчити. Нас уже нудить від того, від правильних фільмів і книг в яких зовсім не про життя.
Ви кидаєте Ашота, йдете в мішеленівський 5 зірковий ресторан і вам виносять доприкладу за пару тисяч євро парену на пів хвилини в пароварці спаржу. І все. Бо так правильно. Та най горить воно все вогнем і палає.
Я хочу соковитий стейк, а не повчання від вегетеріанців! Най вони вирішують для себе. А так на кожному кроці люди пишуть купу прикладних справочників чи довідників, але нікому ті томи не цікаві. Дайте життя і емоцій!
Та на фоні того всього навіть шаурма як шедевр!)
Герман Харрінгтон, Я вам по-хорошому заздрю. Я б також готував але що коли скільки всього цікавого навкруги? Де на все дістати час?)
Я, мабуть, якраз із тих, хто давно змирився з простою річчю: не все написане має йти в маси, і не все, що йде в маси, варте того, щоб на нього рівнятися. Я пишу насамперед у власне задоволення — так, як мені цікаво, з тією глибиною, ритмом і щільністю думки, які подобаються мені самому. І я цілком розумію, що значна частина моїх текстів не стане “попкорном” для широкої аудиторії.
Але тут для мене питання не в кількості, а в якості дотику. Мені значно цікавіше, щоб десять справді уважних, мислячих, фахових читачів прочитали текст, відчули його, оцінили вкладені сенси й залишилися задоволеними, ніж щоб тисяча випадкових перехожих відкрили перші 20–30 сторінок, закрили книгу й заспокоїли себе стандартним “це не мій жанр”. Бо дуже часто справа не в жанрі, а в небажанні напружуватись трохи більше, ніж звик.
Тому так, “шаверма” завжди матиме більший потік. Але це не означає, що ресторан не має сенсу. Просто в нього інша аудиторія, інший горизонт і інша цінність. І, чесно кажучи, мені ближче готувати страву для тих, хто вміє розрізняти смак, а не просто хоче швидко набити читацький шлунок. :)
Андрей Романенко (Black Silver), ❤️
Я можу помилятися, але мені здається, що Ви ще не вирішили для себе, чого саме хочете від своєї творчості.
Згодна з вами)
Звучить сумно, але схоже на правду
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую, відповідаю взаємністю)
Так, я брав поправку на тік-токізацію населення. І так, я переглянув свої підходи до творчості, які мав, коли вперше спробував десятиріччя тому. Я зробив свої твори простішими, доступнішими, зручнішими.
Чи вважаю я, що це погано? Ні, світ пришвидшився і я пришвидшився разом з ним. Якщо раніше мені треба було розкласти натяки, створити складний пазл, який би втримав увагу читача, то тепер достатньо просто зробити привабливу обгортку. Я теж зараз не готовий до читання речей, які складно написані. Мені стає не цікаво, якщо я мушу перечитувати сторінку кілька разів, щоби зрозуміти автора.
Проте! Це все ніяк не впливає на продажі. Не важливо, як писали Сапковський, Роулінг, Толкієн. 1-го популярізувала гра, Роулінг - маркетинг, Толкієна - екранізації. Чому я про них? Тому що зараз вони в тренді, їх екранізують, перевидають. Це прибутково.
Бізнес - бізнесом, творчість - творчістю.
Я змінився, не тому що змінився світ. Я сам захотів змінитися і мені подобаються мої роботи зараз. Я намагаюся вкласти в них те що зацікавить і "бібліотекарів" і "тік-токерів".
Але для "бренду" одного тексту замало.
Олексій Горбунов, ♥️♥️♥️
Думаю, пан Герман мав на увазі, що якщо хочеш жити виключно з письменницької діяльності, то доведеться підлаштовуватися під «дешевий фастфуд». Бо якщо потрібно працювати задля «хліба насущного», то буває, що суміщати це діло з письменництвом не завжди виходить, тому інколи доводиться робити вибір.
Сергій Більцан, І це теж)
Згодна з Вами. Піддалася на цей мейнстрім в останній книзі. Не моє. Не йде. Не можу передати те, що хотіла. Повернуся до свого стилю, нехай його і меньше читають
Оксана Соловій, +
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати