"Даю слово" в моїй бібліотеці

Привіт!

Сьогодні зима за моїм вікном  плаче рясним дощем, тому найкращий спосіб  гарно провести час  вдома – книга. Тож я переглянула   бібліотеку і  знайшла   роман від талановитої авторки Лаванди Різ, який мене вразив  своєю неповторністю та  проблематикою. Хочу поділитись   рекомендацією.

До вашої уваги книга «Даю слово».

Отже, про що ця історія. ...Доля не зглянулася над цією тендітною жінкою, не врятувала її від ганебного покидька, який спаплюжив не тільки тіло але й душу. Злата пережила це жахіття двічі і відтоді вона зненавиділа чоловіків, це навіть перейшло у андрофобію – страх чоловіків та їхніх дотиків. Але треба якось жити, хоча б заради маленького сина. Тому з острахом, не маючи іншого вибору, вона приймає допомогу від владного, холодного чоловіка, який запропонував їй свій захист. Адже ж в нього теж є серце і велика добра душа, яку він намагається приховати. Головному герою буде не просто приборкати таку жінку, навчити її знову довіряти, кохати, та посміхатися, але він буде наполегливим і доведе, що шляхетні чоловіки все ще існують! Як і кохання)  

Анотація

Ми зустрілися не за найкращих обставин. Я ненавиділа чоловіків і кожен їхній дотик для мене був огидним та нестерпним! Не пізнавши кохання, зневірена, розлючена. Але він ... Цей впертий нахабний і владний чоловік, чия турбота не залишила мені вибору, навчив мене посміхатися, він змусив мене повірити у власні сили. Він дав мені слово, що наперекір всьому подбає про мене. Він не обіцяв любити, він просто залишився поруч. І я нарешті дізналася, що значить втрачати голову від щастя і зігріватися ніжністю справжнього чоловіка. Він зцілив мою душу, а я подарувала йому серце, незбагненному загадковому красеню, якого я раптом виграла у долі.

https://booknet.com/uk/book/dayu-slovo-b294900?fbclid=IwAR3HRdLxSU98aqrndgDlsAmO7YV8FdM7jTbc37_LBIZilGgr3gjdned0zoY

І кілька  уривків:

«Я вся тремтіла. ... Там далеко за річкою жило, виблискуючи вогнями вечірнє місто. Мільйон людей зі своїми радощами та бідами. Але в цю хвилину мені здавалося, що там немає нікого, кому було б так само паскудно, як мені. Маленька пластикова пляшка з водою завбачливо простягнулася в мою сторону. Захар. Він мовчав, немов знаючи, що слова мені не допоможуть. Неможливо було зрозуміти, чому саме ця людина виявилася в таку хвилину поруч зі мною. Ні прибиральниця, ні охоронець, а сам глава і власник компанії «Уністрой». Може, ця скотина Павло повинився йому і попросив утрясти ситуацію?

Вони абсолютно не були схожі між собою, як зазвичай бувають брати. Кремезний Павло більше скидався на кабана, з його маленькими поросячими очками і солом'яним волоссям. Від нього завжди огидно тхнуло. .... Від спогаду мене знову скрутило в вузол і мене знову вирвало, кинувши після цього в холодний піт.

Стоячи всього лише за крок від мене Захар терпляче чекає. Навіть не підозрюючи, що мене нудить і від нього теж».

«Двері ліфта відчинилися. Але для мене цей сигнал раптом зупинив час.

І в цьому завислому стані ... я побачила Захара Мазура. Прозріла.

Звучить безглуздо і дивно, але раніше, будучи в сум'ятті та відчаї - в його особі я бачила перед собою лише негативний згусток, чоловіка від якого треба триматися подалі. А тут ... захоплююча дух до біса приємна зовнішність і відчуття того, що з нього б'є джерело сили, яка перетворює та підживлює все, що знаходиться поруч із ним. Якщо його портрет повісити в галереї мистецтв - своєю шаленою енергетикою він би точно заряджав відвідувачів. Щось невловиме в цих очах кольору сірого опалу, обрамлених чорними загнутими вгору віями, щось беззастережно магнетизує та м’яко підкоряє, не залишаючи навіть бажання пручатися. Можливо, справа була в тому, що в цей момент він посміхався. Але не хотіла б я побачити ці очі в гніві. По-моєму, вони б могли вбити одним єдиним поглядом. Таке на мене найшло вперше. Мало того, у мене закрутилася голова, і я похитнулася, немов п'яна.

- Все в порядку? - він зробив спробу підтримати мене, але доторкнутися не наважився. …Значить, Ніна розповіла йому і про це».

Гарного дня і тільки  хороших книг!